«Християнські батьки можуть здобувати спасіння через вишкіл власних дітей, навіть якщо б вони не робили нічого іншого. Якщо батьки це роблять, належним чином готуючи дітей до служіння Богові, – їхні руки дійсно будуть наповнені добрими ділами. Бо хто справді є отими голодними, спрагненими, нагими, хворими, мандрівниками [що про них каже Христос в Євангелії від Матвія 25], як не душі рідних дітей? З них Бог робить ваш дім шпителем, а вас – головним лікарем над ними аби ви їх доглядали, давали їм їжу та пиття з добрих слів і діл. Бог ставить вас над ними, щоб вони могли навчитися довіряти Йому, боятися Його, цілковито покладатися на Нього, шанувати Його ім’я, ніколи не проклинати чи присягатися…, щоб вони могли навчитися нехтувати тимчасовим, без нарікань терпіти невдачі, не боялися смерті і не любили понад міру це життя. Подумайте лише, який чудовий цей урок, як багато добрих діл ви можете робити у власному домі, з рідною дитиною, що потребує усього цього, як голодна, спрагнена, нага, бідна, ув’язнена, хвора душа! Який благословенний шлюб і дім, в котрому є такі батьки! Він справді буде правдивою церквою, обраним монастирем і навіть раєм! Саме це оспівує псалмоспівець у Псалмі 128-му: «Блаженний кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його! 2 Коли труд своїх рук будеш їсти, блаженний ти, і добре тобі! 3 Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! 4 Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!» (Псалом 128:1-4).Мартин Лютер, з Трактату про добрі діла (4-та Заповідь)
Немає коментарів:
Дописати коментар