Основи віри

Слова ”доктрина” і ”вчення” у творах Лютера і лютеранських віросповідних книгах мали те ж значення, що й у Новому Заповіті: навчати – означає нести людям сповнену спасіння євангельську звістку.  Таким чином, Реформація використовувала слова ”сповідувати” та ”віросповідання” в тому ж значенні, як у Новому Заповіті: віросповідання – це відповідь Церкви (”Віримо і знаємо, що Ти є Святий Бог”) на Боже одкровення.  

Як ми не можемо ”навчати”, так само ми не можемо і ”сповідувати” інакше, як ”тільки Духом Святим” (1Коринтянам 12:3).  Окрім того, Реформація ніколи не забувала, що те саме слово використовувалось в Новому Заповіті для сповідання віри, сповідання гріхів і поклоніння Богові.  Власне, віросповідання для Лютеранської Церкви – це не що інше, як величний вислів: ”Ми славимо Тебе, о Боже!  Ми визнаємо, що Ти – Господь!”, який промовляє грішник, котрого прощено. 

Герман Зассе, лютеранський богослов, 1937р.