Душпастирські нотатки під час Страсного тижня

Цілком зрозуміло, що світ, в котрому ми живемо, розмаїтий, різний, сповнений усього можливого і неможливого, і на те нема ради. Як казав Шевченко: "У всякого своя доля, і свій шлях широкий"... Вкотре переконуємося, що під час Страсного тижня, напередодні Великодня нечиста сила завжди  "пожвавлюється" і накидається на людей з богозневажними цидулками. 

Втім, як віддавна кажуть люди: Сміється той хто сміється останній. Майже з абсолютною точністю можна стверджувати таке: практично кожен нинішній насмішник над Богом, над віруючими, машинально, свідомо чи несвідомо насміхається над УСІМА СВОЇМИ ПРЕДКАМИ, починаючи з прапрабабці і прапрадіда, метричні записи про котрих свідчать, що вони були охрищені, а їхні батьки були парафіянами тієї чи іншої церкви. 

Іншими словами, отой вселенський зухвалий атеїзм є явищем відносно новим і його витоки розбирати тут не будемо. Тому правильно чинять ті батьки, котрі, хоч і не є віруючими, однак застерігають своїх дітей та онуків, аби ті ніколи не кепкували над Божим, не богозневажали, не вдавалися до насмішок, а мали "клепку в голові".