Якось один заможний батько взяв свого сина у подорож до села аби показати йому, як це бути бідним. Вони провели кілька днів і ночей в родині фермера, яка вважалася дуже бідною. Після повернення додому батько запитав сина, як йому сподобалася поїздка.
- Це було чудово, тату, - відповів син.
- Ти бачив, якими бідними можуть бути люди? - запитав батько.
- О так, - сказав син.
- То про що ти довідався під час подорожі? - спитав батько. Син відповів: «Я побачив, що у нас є одна собака, а у них чотири. У нас є басейн, який сягає середини нашого саду, а у них є струмок, якому немає кінця. У нашім саду є заморські ліхтарі, а у них вночі є зорі. Наш дворик сягає сусідського двору, а в них небокраю. У нас є маленький шматочок землі для життя, а у них є безмежні поля, що їх годі охопити поглядом. У нас є слуги, які служать нам, натомість вони служать іншим. Ми купуємо свою їжу, а вони вирощують її самі. У нас є стіни довкола нашого обійстя, які захищають нас, а у них є друзі, які їх оберігають.
Батькові забракло слів для відповіді синові. Тоді син додав: “Тату, я побачив наскільки ми бідні насправді. "
Ми почасти так мало цінуємо те, що маємо, і зосереджуємось на тім, чого у нас нема. Те, що нічого не важить для однієї людини, є втішним дарунком для іншої. Часом нам потрібно поглянути на речі очима дитини, аби нагадати собі, що скільки важить насправді.
Немає коментарів:
Дописати коментар