1 Слухайте оце, всі нар
оди, візьміть до вух своїх, усі мешканці всесвіту,
2 прості і князі, разом багатий та вбогий,
3 мої вуста казатимуть мудрість, думка ж серця мого - розумність,
4 нахилю своє вухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!
5 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане довкола мене неправда моїх ошуканців,
6 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
7 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
8 бо викуп їхніх душ дорогий, і не припиниться навіки,
9 щоб міг він ще жити навіки і не бачити гробу!
10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
11 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
12 та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
13 Така їхня дорога - глупота для них, та за ними йдуть ті, хто шанує їхню думку.
14 Вони всі зійдуть у шеол, і смерть їх пасе, немов овець, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
15 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене забере!
16 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
17 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
18 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, коли для себе ти чиниш добро,
19 вона прийде до кінця батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!
Немає коментарів:
Дописати коментар