Вона не була вчена…Ні, того часу не подавалось жінкам середньої верстви великої науки. Господарське знання, знання красного шиття, гафтів, краснопис…знання Святого Письма, читання взагалі, знання французької мови (хоча б лише поверхове), гра на гітарі, на фортеп’яні, танці - от і все, що давалось дівчині, як духове віно (посаг - Тарас Коковський). Без знання французької мови…й гри на фортеп’яні…перебрала наша мати тяжкий обов’язок – стати жінкою і матір’ю. Скільки то чуття, глибокого, святого чуття…Скільки безграничної доброти, біблійної лагідности, жіночої ніжности мало вона в собі…
Ніхто з дітей не переривав мамі мольбу (молитву – Тарас Коковський). А коли хто й переходив припадком коло неї…звільняв ходу й відходив уже на пальцях: мама молилася. Не дивилася на нікого…й не говорила…Бувала тоді якась інша, така, як свята. Треба було її слухати, щоб не гнівалася! Коли ж була добра – яка ж була добра! Ох, та доброта, свята мати! Та глибока, світла мислителька, з небагатьма словами на чистих своїх устах, котрі не сплямувало…жодне грубе, ненепорочне слово! Яка велика вона була для своїх дітей, який великий благородний вплив ішов від неї на умовий (розумовий – Тарас Коковський) і чуттєвий розвій дітей.
Ольга Кобилянська, Про себе саму
1922 рік
НА ФОТО: батько - Юліан Кобилянський, мати - Марія Кобилянська (Вернер) з доньками - Ольгою та Євгенією.
Немає коментарів:
Дописати коментар