Цього року виповнюється 45 років відтоді, як сумнозвісного 1964 року у Києві згоріла найбільша українська бібліотека - Київська Публічна бібліотека Академії наук УРСР. То була чергова акція каральних органів системи,спрямована на нищення української історії і культури. Неможливо оцінити втрати,завдані цією пожежею...Відтепер вони відчуватимуться довіку...А втраченого вже ніколи не повернути...
ЦИТАТА З ЖУРНАЛУ "СУЧАСНІСТЬ", 1966 рік:
Згоріла саме україніка, в тому числі стародруки, рідкісні книжки, рукописи, архіви (наприклад, архів Б. Грінченка, архів "Киевской старины", архів Центральної Ради та інші). Частина з цих архівів не була навіть описана і розібрана, так що ніхто не знає, що там було і що згоріло. Вони назавжди втрачені для історії. Згоріли також спеціяльні фонди україніки, які до 1932 року збиралися за вказівкою М. Скрипника, а потім, після усунення М. Скрипника, були "засекречені", як і вся українська історія. Згоріла картотека, так що неможливо навіть відновити реєстр книжок, які знищені. На суді називалася цифра 600 тисяч томів. Можна уявити, скільки їх згоріло насправді!
Отже, згоріла частка української історії, частка української культури. Назавжди втрачені величезні духові скарби. Тисячам і мільйонам людей, поколінням молоді відрізані шляхи до багатьох духовних джерел, до книжок і документів, одні з яких загинули назавжди, а інші, може, ще десь існують у дублікатах, але неприступні читачеві. Тепер навіть у Києві вже немає де по-справжньому працювати науковцеві, аспірантові, студентові, особливо якщо їх цікавить минуле України.
Повністю статтю з СУЧАСНОСТІ читайте ТУТ.
Немає коментарів:
Дописати коментар