Найбiльше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає i своє давнє життя, i свої сподiванки, розум, досвiд, почування“
ПАНАС МИРНИЙ
„Людина,байдужа до рiдної мови, — дикун. Вона — шкiдлива своїм єством уже тому,що байдужiсть до мови пояснюється цiлковитою байдужiстю до минулого,теперiшнього й майбутнього народу“.
К.ПАУСТОВСЬКИЙ
„Поколiння народу проходять одне заодним, але наслiдки життя кожного поколiння лишаються в мовi спадщиною нащадкам. До скарбницi рiдного слова складає одне поколiння за одним плоди глибоких сердечних порухiв, плоди iсторичних подiй, вiрування, погляди,слiди пережитого горя й пережитої радостi, — одне слово, ввесь слiд свого духовного життя народ дбайливо зберiгає в народному словi. Мова є найважливiший, найдорожчий i наймiцнiший зв’язок, що з’єднує вiджилi, живi й майбутнi поколiння народу в одне велике iсторичне живе цiле. Вона не тiльки виражає життєвiсть народу, але є саме це життя“.
К.УШИНСЬКИЙ
„...не якихось там двiстi чи триста рокiв,а бозна-скiльки вiкiв говоритимуть українською мовою люди, що живуть на Днiпрi й далi на захiд; у такому разi iснуватиме й українська лiтература бозна-скiльки вiкiв...“
М.ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ
"Що культурнiшою є людина, то розвиненiшою є її мова, багатшою на лексичний запас,розмаїтiшою епiтетами, метафорами, влучними порiвняннями, барвистiшою вживанням прислiв’їв, приказок i приповiдок. У природi не буває людей, що визначились би високим iнтелектом i водночас примiтивною, як у первiсного дикуна, мовою. I разом iз тим, як часто подибуємо людей, байдужих i неохайних до своєi мови й до мови свого народу взагалi! Дбати за очищення мови вiд усякого засмiчення й за дальше пiднесення її культурного рiвня — це обов’язок усього українського суспiльства,не кажучи вже про тих людей, що безпосередньо працюють над мовою — вчених-мовознавцiв, письменникiв, журналiстiв, дикторiв, працiвникiв редакцiй i видавництв, викладачiв рiдної мови.Однiєю й тiєю ж мовою, незважаючи на красу її чи немилозвучнiсть, можна...i полову вiяти, й святий вогонь викрешувати. Усе залежить вiд того, як хто вмiє володiти цим чарiвним iнструментом, що ним є мова.Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тiльки було бажання.Це не є перевагою вчених-лiнгвiстiв, письменникiв або вчителiв-мовникiв, це — не тiльки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини.Культурними в нас мусять бути всi, незалежно вiд того, працює людина розумово чи фiзично".
Б.АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар