Щойно сталася жахлива природна катастрофа в Японії, як відразу почали поширюватися чутки про те, що це Божа кара за відступництво і богозневагу. До швидкого осуду Японії і японців спокусилися вдатися чимало християн, порівнюючи цю розвинуту країну з Вавилонською вежею - мовляв, от і дочекалися Божої кари, нічого хизуватися новітніми технологіями. В той же час усі, в тому числі християни, спокійнісінько продовжують користуватися "плодами" технології отієї "непобожної" країни - їздять на чудових японських автомобілях, користуються комп'ютерами і мобільними телефонами, напакованими японськими мікросхемами, і ніхто не спекається цього "мотлоху", не жбурне до смітника мобільника чи ноутбука. Проблема багатьох віруючих - поспішний осуд і лицемірство. Натомість Господь каже: "...Не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога"... (1Кор.4:5). Пригадайте притчу про доброго самарянина (Луки 10:30-37). Там міститься відповідь на питання: "Хто є нашим ближнім?" Господь закликає любити КОЖНОГО ближнього і навіть ворогів. Безперечно, Він не тішиться ідолопоклонінням японців, але Він бажає, щоб і вони пізнали правдивого Бога і спаслись... Самарянин з Христової притчі був язичником і богозневажником в очах юдеїв, але саме його поведінку і любов до ближнього Господь закликає наслідувати. Тож перше, що очікує від нас Господь у випадку людської біди - співчуття і любов до ближнього. Саме в такий спосіб ми звеличуватимемо Творця і свідчитимемо іншим про Його любов і милосердя. Так робив сам Спаситель в часи Свого земного життя. Японці дали світові добрий урок співчуття і любові до ближнього, як це зробив самарянин. Вочевидь і там якийсь християнин (бо в Японії вони таки є) отримав поміч від язичника і навпаки. Серед жахливих наслідків катастрофи, руїни, радіації, браку найнеобхіднішого для життя японці демонструють піклування про ближнього і простягають одне одному руку помочі. Чимало правдивих віруючих по цілому світі роблять так само, надаючи японцям посильну допомогу. Пригадав, як в одному репортажі японець, що втратив все, щойно отримавши порцію їжі від волонтерів, простягнув нашому кореспондентові миску і сказав: "Прошу, пригощайтесь"... Уявіть лише на мить, що б сталося з нами, коли б подібна біда прийшла до нас? Мародерство і злочини, насилля і жорстокість сягнули б нечуваних висот! Чому? Тому, що ті, хто нині називає себе віруючими і ходить майже щонеділі до церкви, розтягнули по селах корівники та інші будівлі, розікрали скрізь все, що тільки можна. На зорі незалежності не в одному селі тягнули на бійню ще живих корів, які вмирали від голоду... Ось про що треба говорити! Волати! Всі оці злодії і злодюжки - наші рідні, не чужі, "побожні" і сповнені "трепету" перед Богом! Лицемірство ллється через край... Правдивих віруючих мало, хоч вони таки є, без сумніву. Але який брак любові до ближнього! Страждають не лише люди, а й тварини! Замордували десятки тварин у Київському зоопарку. Бродячих псів нищать без жалю і милосердя, бо бракує грошей на їхню стерилізацію і утримання в притулках. А хтось їх також викидає на вулицю - побавився і викинув... Отож виймім спершу колоду з власного ока, а потім кажім ближньому про скалку в його оці... Маємо не початий край роботи, для котрої потрібні правдива любов до ближнього, довготерпіння, милосердя, жива віра в Бога...
Немає коментарів:
Дописати коментар