Ціна популярності

До чого лишень не вдаються сьогоднішні графомани, телевізійники, кіномитці або втриматися на хвилі популярності і здобути прихильність загалу. Свобода слова, як виявилося, - випробування не з легких. Щойно вона стала можлива, як на голови читачів вилили помиї низькопробного чтива, різного виду збочень, усього того, що донедавна у вихованому товаристві згадувати вважалося непристойним. Звісно, в усі часи то тут, то там подібні речі траплялися, але їх навіть на поріг до широкої публіки не пускали. Нині ж - наче з гальм усі зірвалися. Що не жарт - то "нижче пупця", що не твір - то обов'язково з додатком "стандартного набору формату" - нецензурщина, еротика, "що кому приснилося", "хто про що грішне не перестає думати повсякчас". Мені важко уявити, що б подумали про переважну кількість нинішньої "літератури" різних жанрів наші класики, якби опинилися тут бодай на день... На львівському книжковому форумі вервичка прихильників тіснилася коло столу з книжками такої собі Л.Д. Якесь дівчисько з захопленням повідомило, що палко чекало нового твору авторки і нарешті дочекалося. Зробивши пошук в Інтернеті, я надибав кілька її "творів" і переглянув - волосся на голові стало дибки. Мало не найвідоміший твір авторки починався описом сцени для дітей, старших 18 років. Так от від чого шаленіє публіка - збагнув! Вона потребує одвічного "хліба і видовищ". Двійко авторів, братів К. теж не пасуть задніх. Якось в одному з видань помітив статтю про них і добірку їхніх віршів. Один вірш прямо таки спантеличив і обурив - вони зробили переспів відомого вірша В.Сосюри "Любіть Україну", і, перефразувавши його до "вимог часу", закликали до розпусти. Але найбільше болить не це, а те, що з деяких пір, затьмарений подібним чтивом, розум загалу вважає всіх, кому це не подобається "несучасними, обмеженими, пораненими в голову, не від цього світу".  Помиї пхають скрізь і всюди. Біда у тім, що автори, менеджери і продюсери цього непотребу, вже втратили відчуття дозволеного  і порядного самі і не можуть запропонувати нічого іншого. Вони продовжують тупцювати на місці, тим часом як багно затягує їх дедалі глибше. Вихід є! Господь каже: "що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!" (Филипян 4:8), "Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре..." (Ефесян 4:9), "Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!" (Филипян 2:5).