Друзі надіслали роздум, який стане у пригоді кожному:
==========================
ДИВНО…
Дивно, що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою – коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена в молитві, звертанні до Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора, – такою короткою.
Дивно, що, звершуючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як у розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що нам так важко змусити себе прочитати хоча б одну главу Біблії, і ми так легко читаємо додаткових сто сторінок роману, який сподобався.
Дивно, що в концертному залі люди прагнуть потрапити в перші ряди, а в церкві – в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити бодай одну молитву, але ми так легко запам'ятовуємо й переповідаємо чутки та плітки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко без вагання увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею, і адвокатом. Втім, коли йдеться про чужі гріхи, ти найчастіше – суддя, а коли про власні, то – адвокат.
Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен радше уважатиме їх актуальними для інших, але не для самого себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар