1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, 2 до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх. 3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. 4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: 5 Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і сів на осла, на осля, під'яремної сина. 6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. 7 Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. 8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. 9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті! 10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий? 11 А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Щонеділі, під час Божественної Літургії, прославляючи Триєдиного Бога, ми співаємо:
Свят, свят, свят Господь сил небесних, Повне небо і земля слави Твоєї, Благословенний хто йде в ім’я Господнє, Спасіння на висоті! Це чудове потрійне славослів’я знаходиться в шостому розділі книги пророка Ісаї, де Ісая змальовує видіння, яке дав йому побачити Бог. Прославлення «Спасіння на висоті» або «Осанна на висоті» взяте з євангельського тексту, в котрому міститься опис в’їзду Ісуса Христа до Єрусалиму на Вербну неділю. У псалмі 117-му псалмоспівець каже: 24 Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім! 25 Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти! 26 Благословенний, хто гряде у Господнє Ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому! (Псалом 117:24-26). У 42-му вірші 21-го розділу Матвій цитує слова з Псалма 117-го, де написано: 22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, 23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! (Псалом 117:22-26).
Все, що робить Господь – величне та гідне усякого подиву! На прикладі свого життя ми знаємо, що з кожним із нас Господь вчинив неймовірне диво і то не раз! Він привів нас до Себе, оживив, відродив до нового життя, сповненого надії і втіхи. Він щоденно є поруч із нами. Він дає нам сили, благословляє та зміцнює.
Людський розум не здатний збагнути Божу, заради якої небесний Отець послав в цей світ Свого Однородженого Сина для спасіння грішного людства. Камінь, відкинутий будівничими, про який йдеться у Псалмі 117-му – це обіцяний пророками Месія, Ісус Христос. Це стане очевидним невдовзі після входження Спасителя в Єрусалим. Не всі раділи під час цієї події. До таких, зокрема, належали юдейські первосвященики, котрі намагалися перешкодити поширенню Христового Царства. Вони знали слова з Псалма 117-го, однак не розуміли їхнього правдивого змісту. Втім, навіть не прийнявши Христа, як правдивого Царя, вони не змогли завадити Його пануванню. Невдовзі, відкинутий ними, Він буде розіп’ятий на Голгофі і піднесений на хресті, як найвеличніший і правдивий Цар, котрий встановив Царство, яке стоятиме повіки. Понтій Пилат із Божої волі проголосив це написом, який був прибитий над Його головою – «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».
Погляньмо на деталі, які супроводжують подію в’їзду Христа до Єрусалиму на Вербну неділю. Тут все сповнене досконалої покори і послуху Сина Божого, який прямує назустріч своїй смерті… Напередодні Він сам звістив учням про те, що це повинно статися. Матвій свідчить: «Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. (Матвія 16:21). «17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: 18 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... 19 І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!» (Матвія 20:17-19).
Зауважмо, що Ісус їде в Єрусалим не на коні, як це робили земні царі і військові начальники, а на ослі – мирній тварині, яка жодним чином не уособлюється з війною та воєнними сутичками. Ця тварина, зазвичай, використовується для перевезення вантажів і важкої щоденної праці. Подібним чином Син Божий підніс на хрест неймовірно важкий тягар наших гріхів і гріхів цілого людства. Впокорившись аж до смерті, понизивши Себе, Він здобув ім’я, славніше понад усі імена. Про це святий Павло говорить такими словами: «(Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» Фил.2:8). Досконалою покорою і послухом Син Божий здобув для нас спасіння, прощення гріхів і вічне життя.
На Вербну неділю сповнилось пророцтво про Месію, про яке каже пророк Захарія: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (Захарія 9:9). Послух і покора Сина Божого, тварина, на якій він їхав свідчать про те, що Він не мав на меті встановити Своє царство, застосувавши силу і тиранію. Без сумніву, Ісус міг би застосувати силу, будучи всемогутнім Господом, але Він понизив Себе задля нашого спасіння. Апостол Павло каже: «Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я» (2 Сол.4:15).
Ще одна важлива деталь. Люди вітали Ісуса, виголошуючи – «Осанна», що означає: «Господи! Спаси нас тепер!» Іншими словами, люди благали Ісуса: Господи, ми грішники, які потребують Спасителя! Ми не можемо чекати до завтра, бо ніхто не знає години, коли він помре. Спаси нас ЗАРАЗ, ВЖЕ! Нехай буде благословенне твоє ім’я, що приніс нам визволення від гріха і смерті!
Дорогі брати і сестри – нині Вербна Неділя! Нині ми пригадуємо той, день, коли Спаситель увійшов до Єрусалиму! Ніщо не могло стати на заваді Божому плану спасіння людства. Прославляючи Христове пониження і Його досконалий послух, нині ми прославляємо Бога, який дав нам тверду обітницю спасіння, прощення гріхів і вічного життя через віру в Нього. Наша віра в Христа вкорінена не наших мінливих почуттях та емоціях, а на твердій і певній Божій обітниці, на Його стражданні і смерті за нас і заради нас і очима цієї віри ми бачимо досконалий Христовий послух, який приводить нас до вічної слави на небесах.
Ми славимо і величаємо Божого Сина і відповідаючи на наше прославлення, Він приходить до нас, коли ми співаємо Йому «Осанна!». Він приходить до нас у Своїх правдивих Тілі і Крові в Господній вечері. Він годує нас життєдайною поживою спасіння і запевняє у прощенні та Своїй любові.
Дорогі брати і сестри, з усього, що сталося на Вербну неділю, навчаймося розуміння правдивої величі Христа. Він був відкинутий юдейськими первосвящениками, але прославлений людьми, які вітали Його, як Царя. В Своєму пониженні і покорі Він виявив свою божественну силу, щоб спасти нас. Він перейшов через знущання, страждання і наругу з любові до нас. Тож коли ви зазнаєте страждання і наруги за віру в Нього, то цим ви засвідчуєте свою любов до Нього.
Найвеличніший Цар, який приходить до нас у Божественній Літургії, є тим правдивим Царем, котрому ми служимо кожен день, як батьки та діти, учні і вчителі, робітники і селяни, чоловіки і дружини. Що таке правдиве поклоніння Богові? Це належне вшанування Бога та рис Його Божественної величі, з-поміж який найповніше об’явленою нам є Його любов. Святий Іван говорить: «9 Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. 10 Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. 11 Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1Івана 4:9-11).
Ісус Христос прийняв на Себе Божий гнів за наші гріхи і гріхи цілого людства і примирив нас з небесним Отцем, встановивши між Ним і нами правдивий мир. Саме в Христі ми бачимо всю повноту Божої любові до нас. І ми належно цінуватимемо її тоді, коли виявлятимемо одне до одного християнську любов, терпіння, мир і прощення в ім’я Ісуса Христа.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю славу, шану і поклоніння, нині і повіки. Амінь!
Немає коментарів:
Дописати коментар