1 А через шість днів забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. 2 І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. 3 І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. 4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. 5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! 6 А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... 7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! 8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. 9 А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,
Нині ми святкуємо важливу подію, котра сталася під час земного життя нашого Господа! Троє євангелистів свідчать (Матвій 17, Марко 9, Лука 9), що незадовго до свого розп’яття Господь Ісус Христос взяв з Собою на гору трьох Апостолів – Івана, Петра та Якова і переобразився, з’явившись перед ними з пророками Мойсеєм та Іллєю. Коротко розглянемо ті виняткові речі, яких навчає нас Господнє Переображення.
Насамперед, воно навчає нас про непорушний зв'язок, який існує між двома частинами Святого Писання – Старим і Новим Завітами. Пророки Мойсей та Ілля репрезентують Старий Завіт. Апостоли Яків, Іван і Петро ¬ репрезентують Новий Завіт. Між ними знаходиться Син Божий – центральна постать Святого Писання і нашого богослужіння нині. Старий Завіт свідчить про Спасителя, який має прийти згідно обітниці, звіщеної Богом людству через пророків. Новий розповідає про Його прихід і Його працю щодо нашого викуплення і спасіння. Заради Христа Спасителя Бог дав людям Святе Писання. Він є Світлом для світу, дорогою, правдою і життям.
По-друге, усі біблійні персонажі, які присутні в Переображенні, проповідували Христа. Мойсей проповідував Христа як обіцяного Месію. У Євангелії від Івана Господь говорить: «Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він» (Івана 5:46). В книзі Дій святих апостолів написано: «Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!» (Дії 3:22). Пророк Ілля проповідував Христа і закликав людей покинути ідолослужіння, покаятись і навернутись до правдивого Бога. Автор книги Дій апостолів каже: «…Всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні (тобто прихід Сина Божого)» (Дії 3:24).
Апостоли Петро, Яків і Іван постійно і скрізь проповідували Христа Спасителя, будучи його правдивим свідками (1Ів.1:1-4, 2Петра 1:16). Таким чином, в Переображенні ми ясно бачимо, що саме Син Божий є центральною постаттю цієї події і усього Святого Писання загалом.
Слово Переображення свідчить про чудову, виняткову зміну, яка сталася з Господом того дня. Його лице і одяг змінилися і сяяли невимовним дивним світлом. Христові учні побачили Його божественну славу, приховану на той час під станом Його пониження. Євангелист Лука повідомляє, що під час Переображення Мойсей та Ілля розмовляли з Ісусом. То була розмова про Його смерть і хресний шлях на Голгофу, що мали статися невдовзі.
Коли Ісус переобразився, апостоли були настільки вражені побаченим, що, як пише Матвій, вони «попадали…долілиць, і полякалися сильно...». «А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне».
Писання вчить нас, як саме помер наш Господь. Його смерть була страшна і жахлива. Він міг би і далі перебувати у правдивій славі, в якій з’явився учням на горі, але натомість, Він залишив її, щоб пройти весь шлях від гори Переображення до гори Голгофи, померти на хресті і понести гріх і сором усіх нас. Христова вічна божественна слава була прихована під Його невимовним стражданням за нас. Апостол Петро вмовляв Ісуса залишатися далі на горі. Він каже до Нього: «Добре нам тут!». Так, бути поруч зі Спасителем добре! І ми хочемо завжди бути з Ним! Однак, коли б Син Божий уникнув смерті, ми б залишилися у власних гріхах без надії і спасіння. Тому Своїм переображенням Господь навчає учнів і нас про Своє входження у славу через страждання, муки і смерть на хресті за гріхи світу.
Ми, як християни, могли б жити у земній славі і не перейматись власними гріхами, не думати про страждання і власні хресті муки. Але ми пам’ятаємо про хрест, на котрому був розіп’ятий Спаситель і хрест, який ми несемо самі, як віруючі. Думати про хрест означає зазнавати в цьому житті болю, розчарування і наслідків гріха. Багатьом людям хочеться жити, не думаючи про гріх. Їм не подобається, коли хтось вказує їм на їхні гріхи і закликає їх до каяття. Ось чому вони шукають подібних до себе і втішають себе думкою, що не лише вони, але також інші довкола них живуть гріховним життям. Мусимо визнати, що вони широкою, мощеною дорогою гріха і беззаконня прямують до пекла. Нам же, як дітям Божим належиться пам’ятати слова Спасителя: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Iван.16:33).
Дорогі брати і сестри, живучи в гріховному світі, ми знаємо, що він не є Царством Небесним. У ньому багато болю, страждання і розпачу. Але картина Господнього Переображення дає нам чудову Божу обітницю про наше майбутнє життя на небі разом з Христом, який є головою Церкви. Він каже нам і всім, хто вірує в Нього як Свого єдиного Господа і Спасителя: «Погляньте! Це ваше майбутнє! Це ваша спадщина не небесах! Це мета вашої віри і вашого сповідання». Дивлячись на Господнє переображення пам’ятайте про чотири важливі речі, зображені в цій події, що стосуються нашого майбутнього життя на небесах:
По-перше, наші тіла на небесах будуть прославлені і подібні до славного тіла воскреслого Спасителя. Завдяки Хрищенню ми перебуваємо в містичнім союзі з Христом, який зруйнувати ніхто не може. Цей зв'язок важливіший від просто духовного зв’язку, адже ми, на відміну від безтілесних ангелів маємо тіла. Наш Господь воплотився і народився від Діви Марії. Його прославлення нагадує нам про наше майбутнє прославлення у безгрішних і славних тілах.
По-друге, Христове переображення навчає нас, що там, на небесах, ми перебуватимемо не самі, а разом зі спільнотою святих. У Символі віри, сповідаючи свою віру, ми кажемо: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Вже нині, тут, на землі ми перебуваємо у єдності зі спільною святих на небесах. Після воскресіння, всі віруючі, з’єднавшись з тілами, будуть поєднані в одній спільноті як брати і сестри у Христі. Апостоли Петро, Яків та Іван бачили Мойсея і Іллю. Будьте певні – ми також побачимо їх. Ми побачимо Апостолів і Діву Марію. Побачимо наших рідних і близьких, приятелів і друзів, які спочили у вірі в Господа Ісуса Христа. Нарешті, ми на власні очі побачимо нашого Господа! Він буде посеред нас у славі!
По-третє,Господнє Переображення навчає нас, що наші душі на небесах будуть нагороджені вічним благословенням: досконалим миром і спокоєм, невимовною радістю. Бог зітре з наших очей кожну сльозу. Наші серця будуть сповнені невимовної Божої любові до нас і нашої щирої любові до ближнього.
По-четверте, євангелисти свідчать, що під час Переображення Ісуса Христа голос небесного Отця звістив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!». Отож Святе Писання чітко і ясно навчає, що лише Син Божий є єдиним Викупителем і Спасителем людства від гріхів, диявола та смерті, що лише Він є правдою і життям, дорогою, котра веде до небес. Лише Його голосу слід слухатися і у Його слові перебувати.
Всі ці Божі щедроти стають нашими завдяки тому, що Христос, з’явившись у славі на горі, залишив її, щоб зустрітись лицем до лиця з ганьбою наших гріхів на хресті. Там, на Голгофі, ми знаходимо нашу славу, приховану Христовим стражданням. Під Його болем і муками, у Його правдивих тілі та крові знаходиться повнота прощення наших гріхів, наша надія, життя і спасіння. На цьому ґрунтується наша віра. Тому разом з Апостолом Павлом ми кажемо: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу» (Гал.6:14). Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом належиться вся слава, честь і хвала, нині і повіки вічні. Амінь.
То ж нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар