Текст проповіді: Матвiя 20:1-161 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. 2 Згодившись ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. 3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, 4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. 5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. 6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? 7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. 8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. 9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. 10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. 11 А взявши, вони почали нарікати на господаря, 12 кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту... 13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? 14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. 15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? 16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!
Благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Сподіваюсь, що у тих з вас, хто має у саду чи на дачі виноград, він цього року зародив! А ми нині говоритимемо частково про виноград, але більше про те, як Бог почасти виявляє до нас Свою справедливість у той спосіб і тим шляхом, який викликає в нас нерозуміння, невдоволення і подив. Чому? Тому що ми, своїм обмеженим розумом не спроможні збагнути Божі думки та діяння. У книзі пророка Ісаї Господь каже: «наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Iс.55:9).
Люди часів земного життя Ісуса Христа добре розуміли про що йде мова в Його притчі про робітників, що працювали у винограднику. Коли приходила пора збирати виноград, слід було квапитися і встигнути зібрати його до настання сезону дощів, які могли дуже зашкодити врожаю або навіть знищити його. За роботу у винограднику протягом дня тоді, зазвичай, платили один динарій (це срібна римська монета, денна платня вояка чи найманого робітника). Господар виноградника спершу найняв на роботу одних робітників, а потім – інших.
Якщо йдеться про справедливість щодо спасіння, мусимо зазначити, що люди часто не розуміють, чому спасіння не досягається власними заслугами та ділами, або чому Бог замість того, щоб покарати грішників, весь тягар покарання за їхні гріхи поклав на Христа. Багатьом людям здається, що вони дійсно можуть самі докладати зусиль для свого спасіння і вічного життя і це, на їхню думку, було б цілком справедливо. Натомість Бог кожному з нас говорить: «Ти шукаєш справедливості? Тоді тобі доведеться зустрітись зі Мною лицем до лиця, без Христа, який взяв твої гріхи на хрест. А може ти хочеш здобути Мою прихильність своїм життям і зовнішньою побожністю? Тоді знай – з того нічого не вийде. Якщо тобі відомо, хто ти є насправді ¬– ти не шукатимеш справедливості, так як ти її розумієш. Ти шукатимеш милосердя, Ти хотітимеш, щоб Я не покарав тебе, як ти цього заслуговуєш, а виявив до тебе Свою незаслужену любов і доброту».
Працю робітників, які працювали 11 годин, господар із нинішньої оповіді оцінив так само, як працю тих, котрі працювали менше. Чому? Тому що так вирішив САМ ГОСПОДАР і мав на це повне право. Робітники мусіли б прийняти волю господаря покірно і смиренно, натомість вони затіяли суперечку, і дарма. Якщо говорити про нас, то мусимо визнати, що віруюча людина смиренно покладається на Божу волю. Вона добре знає, і приймає з покорою і вдячністю те, що найважчою своєю працею вона не могла би здобути для себе спасіння та викуплення від влади гріха, диявола та пекла, а це зробив для неї Син Божий. Пригадаймо, що біля третьої години Він був розіп’ятий, біля шостої Він прийняв на себе весь тягар за наші гріхи, біля дев’ятої він промовив: «Звершилося!», а біля 11-ї Його було знято з хреста і покладено до гробу. Таким чином впродовж одинадцяти годин роботу щодо нашого викуплення було зроблено повністю і зараховано тим, хто не зробив нічого, щоб викуплення стало можливим.
Робітники, які працювали у винограднику довше, були невдоволені тим, що отримали таку ж платню, як і ті, що працювали менше. З погляду людського, вони, начебто, мали рацію, але не з погляду Божого. Бог прикладає до нас Своє милосердя в незбагненний спосіб – воно однакове щодо кожного. Проблема деяких людей полягає в цілковитому нерозуміння сутності Христового Євангелія. Вони чують його в церкві, однак не вірять в те, що воно каже. Існує також ще одна проблема коли люди відкидають Євангеліє не тому, що вони його не розуміють, а якраз тому, що розуміють, однак не хочуть з ним погодитись. Вони не можуть погодитися з тим, що одна і та ж Божа любов і Боже милосердя даруються Господом тією ж мірою кожному грішнику. Вони вперто не можуть прийняти цього, вважають це несправедливим. Іншими словами, вони оскаржують Божу справедливість.
Дорогі брати і сестри, як діти Божі, ми повинні завжди триматися лише Божої справедливості, про яку говорить Христос. В її основі лежать Божа любов і милосердя. Належно зрозуміти це нам допомагають слова Ісуса Христа з Євангелія від Матвія: «2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, 3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! 4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. 5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене» (Матвія 18:2-5). Цими словами Спаситель запроваджує єдині правильні стандарти щодо того, що саме є побожним, добрим і поціновується в Його церкві. Це те, що Він сам вже зробив і далі робить для нас! Зауважмо – Він, а не ми! Він каже, що допоки ми не повіримо в Нього, як вірить мала дитина – ми не зможемо бути християнами. Хто не впокориться Богові – той не увійде до Царства Небесного. Святе Писання чітко і ясно навчає, що в ділі нашого спасіння йдеться не про наші заслуги та діла, а про Христові! Спаситель розбиває вщент марні людські сподівання і каже: «Перші будуть останніми, а останні першими».
Людям подобається рівність, яка робить їх сильними, можновладними, чи не так? Однак чи бажатимуть вони рівності, яка зробить їх слабшими? Рівності, яка вимагає зречення себе, своєї влади і покори малої дитини? Людям подобається, коли їхню працю поціновують, визнають їхні заслуги. Тому багатьох розчарують Божі слова: «Ви нічого не досягли самі. Все, що ви отримали в Царстві Божому – це Моя благодать. Не ви самі, а хтось інший здобув це для вас. Це – Ісус Христос, Мій Однороджений Син, ваш Викупитель і Спаситель».
Дорогі брати і сестри. Ви не раз були свідками Таїнства Святого Хрищення. Пригадайте, що ми в ньому бачимо? Які великі людські досягнення і діла? Які духовні здобутки людей? Жодних! Все, що ми бачимо в Хрищенні – це мале, безпомічне немовля, яке не здатне нічого робити, а може лише отримувати. Ви бажаєте бути таким немовлям і як християни вважати свою працю не вартою жодної нагороди? Ви бажаєте бути останніми? Тоді ще раз пригадайте охрищене немовля і побачте милостиві Божі обітниці, які Господь дає йому – прощення гріхів, життя і спасіння! Побачте святість у Божому царстві, яка не заробляється, а отримується. А потім погляньте на себе і зрозумійте правду Божу. Отож те, що ми потребуємо – це милосердя. Ісус хоче, щоб ми знали про це. Якщо ми кажемо, що хочемо справедливості, то повинні пам’ятати, що справедливість вимагає сплати боргів. Заплатити ж належну ціну за свої гріхи і спасіння ми не спроможні. Але це зробив за нас Христос.
Дорогі брати і сестри, коли ми дивимося на зболеного, страждаючого на Голгофі Христа, ми розуміємо, що не здатні зробити й дещиці того, що зробив Він. Отож ми покірно, наче діти, покладаємось на Нього і знаходимо в Ньому правдивий мир і спокій. Ми дивимось на себе як на малу дитину, котра може лише отримувати. Але яке це благословення! Яка це втіха знати, що всі твої провини, весь твій сором, все покарання і смуток покладені на Ісуса. Він, той хто не вчинив жодного гріха, терпеливо і мужньо взяв їх і поніс на Голгофський хрест. В ньому – наше життя! В ньому – спасіння і прощення гріхів! Він має право прощати нам наші провини, бо сам прийняв їх на Себе. Він таємничим чином поєднаний з кожним, хто вірує в Нього як те дитя – чоловіком чи жінкою, немовлям, молодим чи старим, бідним чи багатим, незалежно від нашого статусу, освіти і положення у світі. До кожного у Своїй Церкві Він виявляє те саме милосердя і ту саму любов.
Молімося, щоб Він утримував нас в покірному покладанні на Нього і Його заслуги, щоб ми могли перебувати з Ним нині і повіки.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом, належить вся слава, честь і поклін, нині і повіки. АМІНЬ!
Немає коментарів:
Дописати коментар