Текст проповіді: Марка 3:31-3531 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали. 32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь. 33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати? 34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої! 35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Дорогі у Христі, у нинішньому євангельському тексті Спаситель навчає нас, що віруючі, як члени однієї Божої родин, поєднані особливими стосунками християнської любові і є братами та сестрами. У своїх листах, звертаючись до віруючих, апостоли кажуть “браття”. Християнська Церква є нашою другою домівкою, а віруючі – нашою родиною, інколи навіть ближчою, ніж домашні. Вони носять тягарі одне одного, допомагають одне одному, моляться одне за одного, втішають і підбадьорюють. Вони втілюють в життя настанову Ісуса Христа щодо правдивої любові до ближнього. Господь каже, що християнин, котрий відвідав хворого, нагодував голодного, дав одежу потребуючому зробив це не лише певній людині, а Йому самому.
Якось двоє працівників однієї установи – один віруючий, а інший атеїст, поїхали у відрядження до іншого міста. Прибувши туди, вони попрямували до найближчого готелю і коли дісталися до нього, то виявилось, що вільних номерів там не було. Вечоріло, наближалася ніч. І тоді один з чоловіків запропонував піти до його знайомих, котрі мешкали в цьому місті. Однак господарі дали їм зрозуміти, що буде краще, якщо вони пошукають іншого притулку.
Тоді віруючий запропонував поїхати до його одновірців. Невдовзі вони були на порозі дому, в котрому їх пообіцяли прийняти. Господарі приготували вечерю, розпитували незнайомців звідки вони приїхали, чи потрібна якась допомога. За нічліг та їжу не взяли з гостей ніякої платні і просили при потребі приїжджати ще. Невіруючий чоловік був дуже зворушений гостинністю незнайомих людей і цей випадок запам’ятав надовго. Він зрозумів, хто справді був його ближнім...Нерідко люди, котрі прибувають до чужої країни і не мають де подітись, найперше шукають притулку при якійсь церкві. Там, зазвичай, знайдеться кусень хліба і нерідко нічліг.
Дорогі у Христі, любов до ближнього передбачає вияв милосердя і піклування. Як діти Божі ми повинні піклуватися як про інших, так і про власну родину. У першому посланні до Тимофія апостол Павло каже: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1Тим.5:8). Приклад такого піклування ми знаходимо у земному служіння Сина Божого. Вмираючи на хресті, Він заповів Своєму улюбленому учневі Івану – взяти Його земну матір Марію до себе і піклуватись про неї, як про рідну матір. Водночас Спаситель зауважує, що нікому – ані його рідним, зокрема його матері, ані Його ворогам, ані навіть Його учням не дозволено втручатись в Його велику роботу по спасінню людства від гріха і переривати призначений Йому шлях, котрий Він мусів пройти до кінця. Відповідаючи на питання: “Хто є Його і нашими правдивими братами і сестрами”, він говорить: “хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати”. А хто може правдиво чинити Божу волю? Лише той, хто є віруючим, хто належить Христові, хто пам’ятає слова Христа: “Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Ів.15:8).
Святе Писання навчає, що без Христа Спасителя ми наче сироти, ми одинокі, пропащі, розкидані по світі бідарі, позбавлені наді і любові. Натомість у Христі ми всиновлені Богом, ми вівці Божої отари, брати і сестри у Христі. У Посланні до галатів апостол Павло говорить: “ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27).
Отож, якщо Слово Боже називає нас Божими дітьми, то це означає, що Божа родина є для християн навіть важливішою від людської. Божа родина – це та виняткова родина, батьком котрої є Сам Небесний Отець – справедливий, довготерпеливий, многомилостивий. Це та родина, котра ще більше згуртовується і рідниться у випробуваннях, утисках і переслідуваннях і негараздах та викликах цього світу. Спаситель викупив кожного з вас Своєю кров’ю, отож ви вже не свої, а Христові, «не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога (Еф.2:19). Бог усиновив вас для Себе і прилучив до Своєї сім’ї, до Церкви Ісуса Христа. Він зробив це виключно зі Своєї милості, без жодних заслуг з вашого боку. Діти Божі, котрі вірять в Ісуса Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, чинять Божу волю, що є результатом їхньої правдивої віри є вашою правдивою родиною! В цій благословенній родині нашим Братом і найкращим Приятелем є сам Ісус Христос!
Дорогі у Христі, нині наш Спаситель ще раз запитує кожного з вас: “Пригадай, що Я зробив для тебе і поміркуй, до котрої родини ти належиш? До тієї, що чинить волю темних сил, сіє заздрощі, розбрат і поділення, не дбає про любов, мир, добро і спокій? Чи до тієї, котра йде за Христом, слухає Його голос, чинить волю Божу? Він каже кожному з вас: “Йди за Мною. Я хочу спасти тебе від гріхів, смерті і диявола. Я – на твоєму боці проти сил темряви. Ти належиш мені. Я помер за твої гріхи, щоб дати тобі вічне життя. І якщо ти слухаєш Мене і віриш в Мене, чиниш Мою волю, тоді Ти справді є Моєю правдивою родиною. У Моїм Євангелії – Слові та Тілі і Крові – ти отримаєш прощення своїх гріхів і спасіння собі на добро і на зміцнення віри».
Дорогі парафіяни, будьте поміж собою тими братами і сестрами, котрі поєднані одне з одним однією і тією ж вірою в Спасителя і нелицемірною любов’ю. Будьте правдивими Божими дітьми, котрі чинять волю небесного Отця, зберігають в серці Його Слово і з надією і довготерпінням у випробуваннях чекають приходу нашого Господа Ісуса Христа.
Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар