31 жовтня - День Реформації (нарис проповіді)

Біблійний текст: Послання Ап. Павла до римлян 3:19-28
19 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.  20 Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.  21 А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.  22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,  23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,  24 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,  25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,  26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.  27 Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.  28 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Нині ми святкуємо День Реформації, а за кілька днів святкуватимемо парафіяльний Храмовий празник. Чим є для нас ці два свята, ці особливі дні нашого церковного календаря?  Вони обидва є переможним свідченням утвердження Божої правди про спасіння з благодаті в Ісусі Христі – Однородженім Сині Божім.  Саме цю незаперечну, вічну і рятівну для кожного грішника правду проголошували світові  Апостоли Ісуса Христа, зокрема Іван та Яків, на честь яких названо нашу парафію. Цю правду також звіщав і обстоював впродовж життя Великий Реформатор Церкви Мартин Лютер. Святе Писання називає апостолів, служителів Слова і Таїнства служителями Ісуса Христа і розпорядниками Божих таємниць (1Кор.4:1,2). Наголошуючи на значенні і важливості їхнього служіння, апостол Павло зазначає, що головною рисою цього служіння є вірність покликаних служителів Спасителеві та Його Євангелію. Павло добре знав про ті виклики і важкі випробування, які стоять на шляху проповідників і вчителів непофальшованого Євангелія, і зауважив: «7…є деякі, що…хочуть перевернути Христове Євангеліє. 8 Але якби й ми або Ангел із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! 9 Як ми перше казали, і тепер знову вам кажу: коли хтось вам не те благовістить, що ви прийняли раніше від нас, нехай буде проклятий!» (До галатів 1:7-9).
З тих пір минули століття, однак мусимо визнати, що досі у світі існують і ширять свої фальшиві вчення  ті, котрі непокоять віруючих «і хочуть перевернути Христове Євангеліє».  Це неправдиві вчителі, які хочуть звести людей на манівці, запевнити їх у тім, що їхнє життя і спасіння залежить лише від них самих, від їхніх власних зусиль або ж від кількості їхніх заслуг. Вони не розуміють правдивої сутності людської природи, гріха, Божого Закону, Божої справедливості і Христового Євангелія.  Незаперечна ж Божа правда така, що всі люди, без жодного винятку, «згрішили, і позбавлені Божої слави». Весь світ «винний Богові» і саме в такому світі ми з вами досі живемо.
Біблія вчить, що після гріхопадіння кожна людина народжується грішною, цілковито зіпсутою, а відтак не може і не бажає коритися Богові. Вона грішить, і її гріх «пізнається Законом» Божим. Написано: «Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!..» (Пс.52:4) Погляньте довкола і ви переконаєтесь в цьому й скрізь побачите наслідки гріхопадіння.
Мартин Лютер, перебуваючи в монастирі, отримував чимало настанов стосовно того, що є вірним і добрим, а що є поганим і гріховним. Він зазнавав  відчаю через непевність у спасінні, прощенні гріхів і вічному житті. Він мучив себе тілесними карами і постом, годинами молився, однак відчай не полишав його до тих пір, поки Господь Святий Дух не відкрив йому правдивого вчення про спасіння, про котре говорить Апостол Павло: «Ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається».
У нас немає правдивої віри в нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа до тих пір, поки ми замкнені під Законом, котрим, як каже Писання пізнається гріх. Закон вчить нас, що всі ми від природи є грішними і не можемо стати праведними самі, без Божої допомоги. З іншого боку, Біблія каже, що тільки праведний може вспадкувати Царство Боже.  То ж який вихід з цього зачарованого кола?  Святий Павло говорить про нього, вказуючи на Христа Викупителя і Спасителя і каже: «А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує…». 
Всі ми, без жодного винятку, потребуємо праведності, котрої не маємо і не можемо отримати власними зусиллями, а лише завдяки Божій ласці. Ми конче потребуємо правдивої доброти, любові, чистоти, для того, щоб бути «праведними» і увійти до спільноти зі святим та праведним Богом. Де її взяти? Звідки і від кого ця праведність приходить?  Це праведність  Ісуса Христа.  Вона дається нам Богом через віру в Його Сина, який помер за нас і за наші гріхи на хресті і визволив нас від влади гріха, диявола і смерті й примирив з Богом. Кожен, хто вірує в Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, вспадковує цю праведність і є праведним перед небесним Отцем. Святий Павло говорить: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,  25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру». Так само як всі люди є за природою грішними і потребують праведності, якої не мають, всі вони виправдовуються виключно з Божої благодаті через відкуплення, що в Ісусі Христі. Написано: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону».
Через віру в Христа, ті, що були грішними, проголошуються заради Нього і Його святої крові, пролитої на Голгофі, праведними. Виправдані не власними заслугами, а з Божої благодаті, вони хваляться не собою, а «Христом розіп’ятим» (Гал.6:14). Вони «в Христа охристилися і в Христа зодягнулися». Їхня віра чинна любов’ю і рясніє плодами – добрими ділами любові до ближнього.
Дорогі брати і сестри, коли ваше сумління буде звинувачувати вас, погрожуючи вам справедливим Божим судом, пам'ятайте, що цей суд справді настане, але він буде страшним для нерозкаяних грішників, тих хто злословить, лицемірів, перелюбників, ідолопоклонників, п’яниць, злодіїв та подібних до них (1Кор.6:10; Гал.5:21). Ті ж, хто вірує в Ісуса Христа, живе життям сповненим каяття, покладається на Нього, тримається благословінь свого Хрищення, – зодягнуті у Христову праведність. Вони можуть не боятися суду бо матимуть там Заступника перед Отцем – Христа праведного (1Ів.2:1). Це біблійне вчення – найбільший скарб у цьому світі.  Його передали нам апостоли Іван та Яків. Ось чому святкуючи День обнови Церкви і Храмовий празник,  ми згадуємо їх, а також Господнього раба Мартіна Лютера, через котрого Господь об’явив світові чудове і безцінне вчення Святого Писання про виправдання з благодаті через віру в Христа Спасителя.  Бережіть це вчення у своїх серцях і зростайте у пізнанні Слова Божого, зміцняючись вірую через правдиві Тіло і Кров Спасителя у Господній вечері. 

Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.