Випробування віри

Нам здається неймовірним, що у Бога може бути певна мета, коли йдеться про негаразди і страждання, які трапляються нам у житті. Ми не можемо собі уявити, що з таких речей, як хвороба, боротьба, розбрат і негаразди, може бути якась користь. Єдине добро, яке, з нашого погляду, може бути від них, - це те, щоб їх спекатися.  Про це свідчать наші молитви, коли ми благаємо Господа усунути ці перешкоди на нашому шляху до щастя і комфорту.

А як щодо віри? Зазвичай наша віра "коливається".  Якщо Бог дає нам те, що ми просимо і чого ми хочемо, то наша віра сильна. Якщо нам здається, що Бог залишив нас без очікуваної відповіді або допомоги, наша віра слабшає.  Однак, чого Бог дійсно не робить, то це те, що Він не полишає нас у наших стражданнях наодинці.

Молитва не є річчю, котрої важко навчитися, для котрої важко знайти час, котра вимагає нашого тривалого неспання тощо. З іншого боку, молитва не є легкою річчю, бо вона є випробуванням віри.  Віра ставиться на кін разом із життям, його стражданнями, болем, смутком, страхами, турботами, тривогами і твердістю. 

Вчитися молитися - це вчитися віри, щоб бути впевненими в Господньому милосерді. Бог завжди поруч нас. Ми завжди отримаємо Його прощення, навіть якщо нам не вдасться покласти край стражданням і випробуванням цього земного життя. Ми завжди отримаємо життя, навіть якщо воно буде сповнене труднощів перед тим, як його поглине смерть. Нам залишається тільки це. Чи цього нам досить? Чи ми довіряємо Божій ласці? Чи ми втішені Його присутністю?  Чи ми віримо, що нам досить Його благодаті? Запитуймо себе про це і турбуймося про нашу віру. 

о.Л.Пітерс