З минувшини українського лютеранства: Палагичі

Громада українських лютеран у м.Палагичі на Станіславівщині (нині Ів.-Франківщина, Тлумацька МГ). 30-ті роки 20 століття. Ось яку згадку про лютеранську парафію в Палагичах залишив душпастир Іларіон Шебець у своїй книзі "Євангеліє в Україні" (1932). 

"Однією з наших найбільших парафій є парафія у містечку Палагичі. Тут трудиться пастор Володимир Демезишин, який пройшов навчання в німецькому університеті Ерлангена і склав іспити. Перед тим, як прийняти євангелічно-лютеранську віру, він деякий час вивчав греко-католицьке богослов'я. Він походить зі старовинної родини священиків. Від самого початку богослужіння в Палагічах відвідувала така велика кількість людей, що в усьому містечку неможливо було знайти приміщення, де б вистачило місця на тривалий час. Взимку використовували так звану читальню. У багатьох селах «читальні» були облаштовані українською установою ("Просвіта" – ТК), яка поставила собі за мету покращити стан культури та освіти за допомогою впливових і добре фінансованих кіл, де населення любить збиратися разом. Читальна зала в Палагічах, звичайно, була замалою для богослужінь євангелічно-лютеранської громади. Багатьом людям доводилося щоразу стояти за відчиненими вікнами і дверима, щоб послухати проповідь Слова Божого. Навіть коли погода була дощовою і холодною, ті, хто стояв на вулиці, не втрачали нагоди терпляче чекати до кінця проповіді. Влітку, коли погода була досить сприятливою, богослужіння проходили на вулиці, часто збиралося до тисячі і більше людей. Хто міг би звинуватити громаду та їхнього пастора в тому, що вони всіма силами прагнули побудувати місце поклоніння? З великим ентузіазмом і великою радістю, але також і з неймовірними жертвами вдалося таки поставити будівлю. Наприкінці серпня 1931 року нову церкву було урочисто освячено. Щонеділі в Палагічах проводяться дитячі богослужіння, які регулярно відвідують понад 70 дітей. 

ПС. У дописі про Палагичі у Вікіпедії нема жодного слова про те, що в селі до 1939 року була така гарна Українська лютеранська парафія, натомість зазначено, що мешканці села були греко-католиками та римо-католиками. Не згадуються також євреї. Комусь кортіло підчистити правдиву історію села. Польський художник Генрик Родаковський (1823-1894) залишив по собі у вигляді згадки про Палагичі 11 акварелей з зображенням тамтешіх мешканців та їхніми іменами і родом занять (!) під назвою "Album Pałahickie" (нині він зберігається в Музеї Любуша в Горжуві Великопольському, Польща). 1867 року художник оселився в Палагичах і жив там впродовж певного часу.