Не жалуй зерна на засів,
І йди спокійно, терпеливо
На шелест кіс і бреньк серпів.
Коли ж тобі не дасть зла доля
Збирати жито восени,
Ти працював для свого поля,
А збіжжя хай пожнуть сини.
З нас кожний місце власне має,
І на роботу єсть свій час,
Нехай же рук не опускає
Ніколи і ніхто із нас.
Не трать надії! Ще твій край
Буде, неначе в Бога рай,
Неначе свято, мов неділя,
Колосся повний, повний зілля...
БОГДАН ЛЕПКИЙ
Немає коментарів:
Дописати коментар