34 І Він (Ісус) покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! 35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
Нині ми вшановуємо славних апостолів Божих – Петра і Павла. Їхні імена назавжди закарбовані в історії Християнської церкви і чи не найчастіше згадуються у ній. Завдяки своєму ревному служінню Христові та справі поширення Його Євангелія Петро і Павло справедливо посіли виняткове місце у Церкві нашого Господа. Тож пригадаймо нині деякі подробиці їхнього жертовного життя та служіння.
Апостол Петро, як каже Писання, жив з родиною на березі Галілейського моря і заробляв на життя рибальством, був одружений (згодом Ісус уздоровить його тещу). Саме тут Ісус знайшов його разом із братом Андрієм і покликав за Собою, вчинив їх обох своїми учнями, одними із дванадцятьох апостолів, промовивши слова, які запали їм в серце назавжди: “Ідіть за Мною, – я зроблю вас ловцями людей...” (Матвія 4:19). Після цих слів брати не могли відірвати погляду від Ісуса і пішли, мов зачаровані вслід за Ним. Відтепер і до кінця життя Ісус став їхнім Учителем, Наставником, Господом. Зауважмо, що Господь завжди сам притягує до Себе людей. Він робить це через Свої засоби благодаті – Слово і Таїнство. Святий Іван наводить такі слова Ісуса Христа: “Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня” (Ів.6:44).
Петро належав до так званого, «ближнього кола» учнів Ісуса, і був одним із трьох Його учнів (Петро, Яків та Іван), яких Спаситель нерідко брав із Собою, коли усамітнювався. Саме вони були поруч із Ним під час Переображення і споглядали Його славу! (Матвія 17:1-5) Ім’я Петро в перекладі з давньогрецької мови означає “скеля, камінь” (Матвія 16:18). Звісно, не зважаючи на те, що Петро був апостолом Господнім, він, не завжди був твердим, як скеля. Інколи, подібно до нас, він був слабкою, грішною людиною. До кінця життя його серце не раз краялось від згадки про те, як він тричі зрікся Христа, коли Його заарештували. Милосердний Господь пробачив йому цю провину, а потім ще й прославив, вчинив проповідником Божого Слова і доручив йому пасти Свою отару («Паси овець Моїх»). Так вчинити з грішником міг лише Спаситель грішників! Нам відоме чудове сповідання віри, яке Петро звістив Спасителеві: “Ти є Христос – Син Бога Живого”(Матвія 16:16). Ним він засвідчив про божественність Сина Божого, посланого Отцем у цей світ для спасіння грішників.
Апостол Павло, на відміну від Петра, народився в заможній юдейській родині у місті Тарсі. Змалку він вивчав Закон Божий і виховувався відповідно до науки фарисеїв, був ревним фарисеєм. Від народження він мав римське громадянство, яке гарантувало йому чималі привілеї. Втім, як і Петро він не цурався фізичної праці (виготовляв намети – Дії 18:3).
Вперше ми зустрічаємо Павла на сторінках книги Дій святих апостолів коли юдеї каменували диякона Степана. Саме Павло – на той час фарисей і запеклий противник християн сторожував одяг тих, хто кидав у Степана каміння. Тоді він звався Савлом, що в перекладі з давньоєврейської означає “покликаний Богом, випрошений”. Переслідуючи християн, він отримав доручення від фарисеїв поїхати до Дамаску, але дорогою до цього міста Господь вчинив його незрячим, докорінно змінив його життя, а згодом повернув зір, навернув до віри в Себе, щоб зробити найславнішим із апостолів. До кінця життя Павло пам’ятав історію свого навернення і спасіння, відкрито каявся і говорив, ким він був і ким Господь зробив його.
На прикладі життя апостолів Божих Петра і Павла ми бачимо, як милосердний Господь знаходить загублених і втрачених, дарує прощення гріхів, робить Божими дітьми, прилучає грішників до Церкви, кличе до служіння проповідування Його Євангелія спасіння. Подібним чином, одного дня Він знайшов і привів до Себе і нас.
Найбільше послань у Новому Заповіті належать перу Святого Павла. Свою євангельську працю щодо поширення Доброї Звістки він, зокрема, провадив серед язичників, які входили до складу величезної Римської імперії. Павло постійно і багато подорожував. Він об’їздив стільки країв, міст, сіл, що важко уявити, що таке під силу одній людині. Це дійсно було б не під силу, якби Господь не підтримував його, не зміцняв і не вберігав, бо вибрав його провадити таку велику і важливу справу. Павло здійснив три великі місійні подорожі, і ще одну наприкінці – до столиці імперії – Риму. Він засновував християнські громади, наставляв у них єпископів та пресвітерів, навчав, підтримував тісні стосунки з віруючими громад в Галатії, Коринті, Ефесі, Филипах, Солуні, Римі, Єрусалимі. У Посланні до коринтян він зазначає: “9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. 10Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, – правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона” (1Кор.15:9-10).
Ще – Дiї 26:11, До галатiв 1:13-18, До филип'ян 3:6-13, 1-е до коринтян 15:10
Подвижницьке життя Апостолів Петра і Павла було сповнене численних страждань за віру у воскреслого Спасителя і проповідування Його Євангелія. В листі до коринтян Апостол Павло говорить: “Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. 24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, 25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; 26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, 27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі” (2-е до коринтян 11:23-27).
Петро і Павло належать до числа найвизначніших християнських мучеників. У важкі для Церкви часи переслідувань і утиску вони мужньо сповняли Велике Доручення Спасителя і прийняли смерть. Петро був розіп’ятий на хресті. На його прохання його розіп’яли головою вниз, бо він вважав негідним бути розіп’ятим так, як Христос. Павлові у Римі відтяли голову. Це сталося близько 67 року по Різдві Христовім.
Нині в День Святих апостолів Петра і Павла пригадаймо, як саме Боже Слово наказує нам шанувати цих Божих служителів, святих Християнської Церкви. Про це читаємо в Посланні до Євреїв, автором якого є Св.Павло: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру” (Євр.13:7). Написано:
Дії 10: 25 А як входив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. 26 Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
Дорогі брати і сестри, святкуймо день Апостолів Петра і Павла, наслідуючи насамперед їхню віру в Христа розп’ятого, їхню любов до Бога і ближніх, їхню вірність Христові і Його Євангелію до останнього подиху, їхню жертовність і присвяту свого життя щоденній праці на Божій ниві. Своїм жертовним служінням вони скеровували людей до розіп’ятого і воскреслого Христа. У своєму щоденному християнському житті пам’ятаймо слова Павла, який каже: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу». (Гал.6:14). Йдімо сміливо за Христом, який покликав нас, привів до Себе, обмив нас Своєю святою кров’ю, викупив від влади гріха, диявола і смерті, вчинив вівцями Своєї отари, дітьми Божими, став для нас дорогою, правдою і життя, веде нас до Царства Небесного!
Читаймо, вивчаймо чудові Послання апостолів Петра і Павла у Святому Писанні і прославляймо їхнього і нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, котрому одному належиться вся слава, честь і поклін – разом з Отцем і Святим Духом.
“А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь”.(1-е Петра 5:10,11)
Немає коментарів:
Дописати коментар