5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі! 6 А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. 7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу. 8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту. 9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм? 10 І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ. 11 І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, 12 то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
У кожного з нас є мрії, чи не так? На перший погляд – це чудово, якщо ти можеш сповнити найзаповітніші мрії. З іншого боку існує небезпека, що те, що ти просиш, принесе не щастя, а клопіт. У кожної людини є бажання, сповнення яких вона прагне. Нині нерідко бажання людей зосереджуються на речах матеріальних, а не духовних. Біблія навчає, що небесний Отець вислуховує і виконує бажання Своїх дітей і робить це, піклуючись про найкраще для нас заради нашого ж добра. Господь каже: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.» (Мт.4:4).
Але повернімось до нашого тексту. Коли Соломон почув, що він може попросити в Бога все, що забажає – існувала велика спокуса попросити не те, що слід. Втім, його вибір був правильним. Йому вистачило мудрості і послуху попросити в Бога мудрості та розуму, щоб добре керувати своїм народом. Якби би було добре, коли б усі керівники, посадовці, чиновники з правдивим страхом Божим просили в Бога про те ж саме! У книзі Приповістей написано: «Страх Господній початок премудрости…» (Прип.1:7). Пригода, яка сталася з юним Соломоном вчить нас двох важливих речей: по-перше – вона навчає вірно робити свій вибір відповідно до обставин; по друге – вона вчить нас просити в Бога те, що ми потребуємо насамперед.
Пригадаймо обставини, в котрих на той час перебував 20-літній Соломон. 1) Він був сином шанованого царя Давида. 2) Його батько щойно помер… 3) Соломон мав заступити Давида на престолі, щоб керувати великим, могутнім, процвітаючим царством, яке розбудовував його батько. Тож ця обставина була для нього благословенням. 4) З іншого боку, на плечі молодого Соломона лягав тягар великої відповідальності. Як цар, він повинен був належно керувати державою і робити те, що потрібно для країни і народу. Є такий вислів: «Лідери країни – не ті, що просто приймають рішення, а ті, що приймають рішення на благо свого народу і беруть відповідальність за їх виконання».
Напередодні смерті батько Соломона сказав йому: «Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем. 3 І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його…» (1царів 2:2). Коли б усі батьки давали такі настанови дітям перед тим, як залишити цей світ! На жаль, найчастіше настанови стосуються лише поділу майна та статків. Звісно і це може бути, але не як головне…
Молодий Соломон повинен був стати духовним лідером своєї країни, зосереджуючись у своєму поклонінні на Месії, котрий згідно обітниці мав прийти з його роду. Він також повинен був стати військовим провідником своєї Батьківщини, захистити її від ворогів. Він повинен був стати правителем, який уособлюватиме правдивий і справедливий суд, царем, котрий не дивиться на обличчя, як каже Господь (Прип.18:5, Івана 7:24, Левит 19:15). Нарешті, він також повинен був збудувати храм. Соломон добре розумів ким він був насправді на той час і чого він потребував. Отож його прохання до Бога дійсно ґрунтувалося на тому, що узгоджувалося з Божою волею.
Дорогі у Христі брати і сестри, звертаючись до Бога з молитвою, ми, подібно до Соломона, також опиняємось в різних життєвих обставинах, часом дуже складних. Насправді, наші життєві обставини не набагато різняться від Соломонових. Подібно до нього, ми також отримали від Бога великі благословення, однак нерідко не помічаємо і не цінуємо їх, як слід. Ми також є Божими дітьми, яким небесний Отець заради Давидового Сина, а нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа пообіцяв славу небес, вічне життя у Царстві Божім. Бог щоденно дає нам хліб насущний і піклується про нас, виявляє до нас довготерпіння, милосердя і любов. Водночас, Він благословляє нас великою відповідальністю. Як Божі діти ми повинні бути світлом і сіллю для світу. Чоловіки, як голови християнських родин, мають бути християнськими лідерами у своїх сім’ях, піклуватися про нагодування членів родини Божим Словом, про молитву, про те, що є духовним стрижнем кожної християнської родини. Звісно, вони також повинні піклуватися про матеріальну підтримку родини. Написано: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри…» (1Тим.5:8). Матері повинні бути духовними помічниками чоловіків. Діти повинні бути старанними духовними учнями. Кожному, як каже Писання, Бог призначив свої обов’язки.
Щоб належно виконувати ці обов’язки, кожен з вас потребує керівництва люблячого небесного Отця, покладання на Нього і любов до Нього всім серцем і всією душею, всіма силами та всім розумом. Кожна віруюча людина у цьому грішному світі є вояком Ісуса Христа. Вона щоденно стає до боротьби зі спокусами світу і власного тіла. Вона повинна постійно піклуватися про власне тіло, як про храм, у котрому, за словами апостола Павла, перебуває Святий Дух. Віруюча людина піклується про розбудову Христової церкви і підтримку проповідування Євангелія. Бог у Церкві кожному доручає виконувати ті чи інші обов’язки. Не залежно від того, скільки нам років – 10, 30, 80… – кожен повинен трудитися на славу Божу і дбати про свій духовний ріст.
Зі Святого Писання ви знаєто, що є добре в Божим очах і приносить Богові радість та втіху. В усьому, що ми робимо, нам слід керуватись Божим Словом. Однак, нерідко навіть самі віруючі керуються не Божим Словом, а власними міркуваннями та припущеннями, а відтак, наражаються на духовні небезпеки і проблеми. Щодня, допоки християнин живе на землі, він опиняється перед вибором – що обрати: правду Божу чи неправду, добро чи гріх, побожне чи людське, правдиве чи фальшиве.
Соломон розумів виклики, які постали перед ним у молодому віці. Тож він попросив у Бога саме те, чого потребував найбільше – «серце розумне, щоб судити народ і розрізнять добро і зло..» Мати такий скарб, означало б мати благословення, як для себе, так і для всієї країни і всього народу. Як би всі ми хотіли, щоб саме цього в правдивому Божому страхові просили в Господа провідники нашої країни і Він милостиво давав би їм це! Дослівний переклад слів «серце розумне» з давньоєврейської мови такий – «серце, котре слухає і чує». Мати таке серця – велике благословення, надто для провідника країни, для лідера! Для батька родини! Для кожної віруючої людини!
Дорогі брати і сестри, кожен з вас потребує «серця, яке чує». Таке серце чує, насамперед те, що каже йому люблячий Отець і відповідає Богові тим, що приємне в Його очах. Воно довіряється Богові і покладається на Нього. Воно з покорою та послухом покладається на Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, приймає солодке і втішне послання Христового Євангелія про те, що Він зробив для нас, щоб викупити нас від влади гріха, диявола і смерті, дати нам прощення гріхів, життя і спасіння. Воно любить Бога всіма силами і ближнього, як самого себе.
Молімося, щоб Бог давав нам такі серця і покріпляв нашу віру Господніми дарами у Святому Причасті – правдивими Тілом і Кров’ю Сина Божого. Благаймо, щоб Бог і далі скеровував нас підтримувати служіння Євангелія даними нам Богом талантами, часом, пожертвами, всім чим можемо.
Мир Божий, який вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі! АМІНЬ.
Немає коментарів:
Дописати коментар