Більшість людей твердо переконані, що християнський похорон призначається для будь-якої людині без жодних застережень, але це не так, бо він, власне, є ПРИВІЛЕЄМ саме для віруючих, християн, дітей Божих, котрі провадили християнське життя, молилися, слухали і читали Слово Боже, відвідували богослужіння у церкві, покладалися на Христа Спасителя, вірили в Нього, сповідали свою віру і мали надію на вічне життя і воскресіння. Він також призначається для немовлят, надто діточок християнських батьків, які уповають на Божу ласку. Дуже часто люди (і навіть деякі священики) помилково вважають, що під час похорону все зосереджується виключно на покійникові, його життєвому шляхові, його засмучених рідних та близьких. Частково це так і є, надто тоді, коли йдеться про побожну, віруючу людину, котра за життя покладалася на Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, і тоді душпастир заохочує присутніх брати за взірець християнське життя і віру такої людини. ОДНАК, похорон головним чином є нагодою для проголошення присутнім Христового Євангелія. В таких обставинах людські серця часто найкраще налаштовані на слухання Божого Слова, обмірковування його та власного життя. Іншими словами – похорон є благодатним часом для проповідування Доброї Звістки про прощення гріхів, спасіння та життя у Божому Сині.
1 коментар:
Дописати коментар