Зцілююче слово Христа! (нарис проповіді)

Текст проповіді: Марка 7:31-37
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.  32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.  33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. 34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!  35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!  36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.  37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

Мир вам у Христі Господі нашім!
Дорогі брати і сестри,

Якось в Інтернеті я бачив неймовірне відео з немовлям, яке реагує на голос рідної матері після того, як йому встановили слуховий апарат. Важко передати словами ті почуття, які охоплюють єство про перегляді цього відео. Дитячі оченята випромінюють неймовірну радість і щастя, здивування та втіху. Цілком імовірно, що подібне відчував глухо-німий чоловік, якого зцілив Ісус. Нам не повідомляється його ім’я, хоча, звісно, було б цікаво довідатись про це. Ми також не знаємо, чи був він безмовним від народження чи став ним внаслідок якоїсь хвороби, як це інколи трапляється.  Втім, це не так важливо. Важливим і головним є інше – те, що саме відбулося з ним і Хто цілковито змінив його самого та його життя. Це зробив наш Спаситель – Ісус Христос, Син Божий, Той, Хто входить в наше життя, в наші серця і душі, і цілковито змінює їх, зцілює нас, оживляє духовно мертвих і дарує надію тим, хто здається, втратив її назавжди.
У нинішньому біблійному тексті є одне вельми цікаве слово – «Еффата».  Воно арамейське. Арамейська мова належить до групи семітських мова і вона була доволі поширеною в часи земного життя Ісуса Христа.  Ця мова була державною мовою в прадавній Перській державі (від 6ст. до РХ і далі), нею широко послуговувались в Єгипті та на теренах Малої Азії. У сьомому столітті по РХ її практично повністю витіснила арабська мова. Слово «еффата» з арамейської перекладається, як – «відкрийся». Саме це слово промовив Ісус німому чоловікові, обходячи Десятимістя (за даними історика Плінія старшого до Д.входили  – Дамаск, Філадельфія (Раббат-‘Аммон, сучасний Амман), Рафана (точне місце невідоме), Скітополіс (Бет-Шеан), Гадара (Гадер, нині  Умм-Кайс), Гіппос (Сусіта), Діон (нині Тель-ал-Ашарі?), Пелла (Пехал, нині Хірбет-Табакат-Фахіл), Гераса (Гереш, нині Джараш) и Канафа (Кнат, нині Ал-Канауат)...
Марко каже, що щойно Ісус доторкнувся до язика глухо-німого і промовив «Еффата», як «відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно». Сталося диво! Наш Спасителя творить дива і вони свідчать про те, Ким Він є насправді – Сином Божим і Господом. 
Уявіть на хвилину, що ви нічого не чуєте. Все, що відбувається довкола вас ви сприймаєте лише у вигляді образів та картин. Ви не чуєте навіть найменшого звуку, до якого звиклий слух людини, яка не має проблем зі слухом. Ви не чуєте, як готується їжа на плиті, не чуєте співу пташок, милих вашому серцю дитячих голосів. Ви не чуєте шуму вітру, шелесту опалого листя під ногами, улюблених мелодій. Ви також не чуєте телефонного дзвінка і голосу друзів, рідних та близьких на іншому боці слухавки. Ви не чуєте звуків органу у церкві і співу громади під час Служб Божої. Ви не чуєте абсолютно нічого! У вашій голові постійно, з дня в день панує монотонна, важка, невимовна, незмінна тиша… Це важко уявити, чи не так? Це треба пережити і відчути… Чоловік з нашої оповіді добре знав, що означає бути глухим. Він ніколи не чув Ісусового ймення. Але його чули друзі. Вони вже знали про Ісуса. Саме друзі привели свого приятеля до Спасителя, щоб Той допоміг йому. Які чудові друзі, чи не так? Подібним чином вчинили приятелі паралізованого чоловіка, принісши того до Ісуса і опустивши його через дах прямо Ісусові до ніг! (Луки 7).  Як добре мати друзів, котрі свідчать іншим про Христа Спасителя!
Отож приятелі безмовного чоловіка привели його до Спасителя. Довкола були юрми людей. Це завдавало глухому чималого клопоту, адже він лише бачив людський натовп і не міг чути жодного звуку.  Аж ось приятелі підводять його до незнайомця. Хто він такий? Він відводить глухонімого набік і пильно дивиться йому у вічі. І чоловік вірить Йому і довіряється Йому. Потім незнайомець робить щось дивне – Він вкладає свої пальці глухому у вуха і торкається його язика. Згодом він підводить очі до неба і щось промовляє. Те, що стається далі, викликає у чоловіка страх і неймовірний подив – він не лише бачить, як Ісусові вуста промовляють «Еффата» але й чує це слово! Він чує, як Ісус говорить!
Дорогі брати і сестри, Святий Дух скерував євангеліста Марка написати цю чудову оповідь про зцілення Ісусом німого, щоб дати нам ще один переконливий доказ того, що Він дійсно є Сином Божим і обіцяним Месією. Бог Святий Дух спонукав Марка навчити нас про такий важливий вид слухання, як слухання Божого Слова. Господь говорить: «Хто має вуха – нехай слухає!» (Матвія 11:15, 13:9, 13:49, Марка 4:23, 7:16).  Слух, слухання є великим Божим дарунком і благословенням для нас.  Ми все ще не уявляємо, яким безцінним є цей дарунок. Бог дав його нам, щоб ми могли чути, слухати Його Слово, Добру Звістку Ісуса Христа про прощення гріхів, життя і спасіння. Малі діти чують Боже Слово від своїх батьків, згодом вони, а також молодь, дорослі чують Його в церкві, під час проповіді, на заняттях Недільної школи та Катехізису. Яке це велике благословення! Господь каже: «Блаженні …хто слухає Божого Слова і його береже!» (Луки 11:28). Апостол Павло наголошує: «віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17).
Втім, є також і присмак гіркоти. Чому? Тому  що люди часто нехтують Божим даром слухання, щоби чути Боже Слово! Вони віддають перевагу слуханню слів, промов, балачок, монологів та діалогів, пісень, котрі не будують, а руйнують наші душі. Натомість  Господь дає нам Своє Слово Життя і каже, що Він є нашим Викупителем і Спасителем. Він кличе нас до Себе і говорить: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28). Він каже нам: «Хто має вуха – нехай слухає!». Через Слово, що проповідується, читається, проголошується, через Слово, яке сполучене з водою Святого Хрищення, з хлібом і вином Святого Причастя Господь і Його Святий Дух промовляють до кожного: «Відкрийся!». А після цього ми можемо радісно виголосити: «Я чую, Господи! Я чую Твої спасенні слова про прощення та життя. Я чую, як Ти кажеш мені: «Я викупив тебе своєю святою кров’ю на хресті, я покликав тебе на ім’я і тепер ти Мій». Ви і я ми можемо чути голос нашого Спасителя і йти за ним.
Зціливши глухо-німого, Господь сказав йому: «Не розповідай нікому!».  Але нині Він каже нам: «Кажіть усім! Звіщайте про мене і Мою Добру Звістку скрізь і всюди!» (Матвія 10:27, Луки 12:3).
Дорогі брати і сестри, нехай Господь відкриє ваші вуха до слухання Його Живого Слова, щоби спасенна Божа правда навіки оселилася у ваших серцях, душах та розумі.  Незважаючи на те, що тисячі людей довкола нас користуються християнською символікою, мусимо визнати, що цього замало.  Замало мати якийсь християнський символ у вигляді прикраси,  розмістити його на автомобілі, в помешканні чи на рекламному щиті – потрібно розповідати іншим про Христа Спасителя, підтримувати проповідування Його Євангелія спасіння. Тож нехай Господь, який полюбив наші втрачені та глухі, німі та сліпі грішні душі дасть вам наснаги ширити Його Слово, ділитися Ним з вашими рідними, приятелями і друзями, щоб люди довкола вас знали, що Ісус є їхнім Спасителем, Він помер за них та їхні гріхи. Своїм воскресінням на третій день Він запевнив нас у нашім воскресінні.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом віддаймо шану, хвалу і поклоніння нині і повіки. АМІНЬ!