Євангеліє є настільки зрозумілим, що не потребує багато тлумачень. Воно вимагає лише того, щоб ми дивилися на нього, споглядали і дозволяли йому проникнути до глибин нашого серця. Воно приносить користь лише тим, хто, заспокоївши своє серце, забуває про все і звертає увагу лише на нього. Воно наче сонце на тихій воді: ми бачимо його відблиски, і воно нас зігріває. Але серед хвиль сонця не видно, і воно нас не гріє. Ми прагнемо просвітлення і тепла, божественної благодаті та її чудес. Якщо ви бажаєте мати палке, просвітлене, віддане Богові і сповнене радості серце, – йдіть туди, де ви дійсно знайдете спокій, де образи проникають у ваше серце, де вашим очам відкриється одне диво за іншим…
Коли ми розмірковуємо над Євангелієм Різдва, ми повинні уявити, що (з Христом) все сталося так само, як з нашими дітьми. Ось Ісус Христос лежить на колінах своєї молодої матері. Що може бути солодшим за це Дитя, що може бути чарівнішим за Його матір? Що є прекраснішим від молодості? Що є ніжнішим від цноти? Подивіться на це Дитя, яке воно невинне! Але все, що існує, належить Йому, так що ваше сумління не боїться Його, а шукає в Ньому розраду. Не соромтеся цього. Немає більшої втіхи, даної людству, від тієї, що Ісус Христос став людиною, дитиною, немовлям, яке бавиться на колінах біля грудей своєї найблагороднішої Матері. Кого не втішить це видіння? Відтак сила гріха, смерті, пекла, мук сумління і провини вже переможена, якщо ви наближаєтесь до цієї Дитини, і вірите, що вона прийшла не судити нас, а спасти.
ЗОБРАЖЕННЯ: Мартин Лютер на Різдво з родиною і приятелями.
Немає коментарів:
Дописати коментар