Деякі "віряни" пригадують до котрої парафії чи Церкви вони належать лише тоді, коли їх спіткала біда або йдеться про Хрищення чи похорон.
Господь спершу навчав юрби людей, а згодом годував зголоднілих, що терпеливо слухали його науку. До того ж, серед голодних було чимало тих, що ладні були слухати його далі попри все. Нагодування їх було його турботою і піклуванням про них.
У кожної людини завжди знайдеться виправдання щодо того, чому вона не ходить до церкви впродовж тривалого часу.
Іноді і найкращий проповідник не може дістатися до людського серця, розуму та душі, захоплених у полон оманою цього грішного світу.
Один із поширених забобонів - накидання людині, що наразилася на горе, неміч, втрату тощо - хибної думки про те, що причина лиха - "не та Церква", до котрої вона ходить.
Немає коментарів:
Дописати коментар