У Господній молитві ми промовляємо - "Отче наш, хліба нашого насущного, провини наші, нас, нам..." віддаючи Богові належну шану і хвалу, виявляючи Йому подяку і послух. Натомість у Символі віри, ми сповідуємо свою віру особисто, кожен зокрема і кажемо: Я вірую в Отця..., я вірую в Сина Божого..., я вірую в Духа Святого...я вірую в Єдину, Соборну і Апостольську Церкву...,, я визнаю Хрищення на відпущення гріхів..., я вірую у воскресіння мертвих і життя майбутнього віку...".
Що це означає? Що я особисто не можу спастися чиєюсь вірою, чиєюсь молитвою, чиїмись заслугами, а лише власною вірою в Христа, власним покладанням на Нього. Лише моя власна віра відкриває мені шлях до Царства небесного. І це важить саме за мого земного життя, а не після моєї смерті, бо вустами апостола Павла Бог промовляє: "Нині час приємний, нині час спасіння..." (2 Послання Павла коринтянам 6:2). Нині, за мого життя, а не колись! Господь Ісус Христос, наголошуючи на спасінні власною вірою каже: "Кожен, хто вірує (тепер, зараз) в Мене, має життя вічне...", "Кожен, хто Тіло Моє споживає і Кров Мою п'є, житиме повіки..." Кожен зокрема!
Ніхто не може забезпечити нам прощення гріхів, спасіння, вічне життя і небеса своєю вірою, бо для Бога важить лише наша власна жива віра. Ось чому таким важливим є наше власне життя у вірі в Спасителя, перебування у Його Церкві, у запровадженим Ним Таїнствах, у Його Слові. Дбаймо про своє спасіння, поки живемо. Дбаймо про спасіння рідних і близьких, приятелів поки вони живі - заохоченням їх до Церкви, звіщаючи їм Слово Боже, даючи дітям християнське виховання. Це дуже важлива частина нашого християнського служіння, нашого щоденного християнського життя. Дбаймо про це нині, зараз, без зволікання, якщо любимо ближніх правдиво, якщо нам важить те, що каже Бог, у чому нас запевняє Писання.
Немає коментарів:
Дописати коментар