Найбільша втіха для батьків - бачити у серцях та щоденнім житті дітей і онуків живу віру в Господа, її добрі плоди. Найбільший смуток і жаль — бачити, як зусилля, спрямовані на вкоріненні дітей у вірі, не увінчалися успіхом, а їхнє щодення взяте у полон спокусами цього грішного світу. І тоді зостається єдина надія, що одного дня, під тиском життєвих обставин і негараздів, діти пригадають батьківську науку і полинуть до живого Бога. Іноді це стається вже по відході батьків до вічності. Але таке людське життя — і на те нема ради. Хай буде ймення Господнє благословенне.
Немає коментарів:
Дописати коментар