Ісус очищує нас від гріха!

Текст проповіді: Євангеліє від Марка 1:40-45
40 І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене!  41 І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!  42 І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став.  43 А Він, погрозивши йому, зараз вислав його,  44 і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.  45 А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Коли б ви жили за часів земного життя Ісуса Христа і були хворі на проказу, то вам би ніхто не позаздрив – бо вам би довелось суворо дотримуватись певних приписів тогочасного юдейського суспільства щодо хворих на проказу. По-перше, вам би треба було періодично застерігати оточуючих про свою хворобу і кричати на вулиці «Проказа!». По-друге, вас би негайно позбавили спілкування з іншими людьми, яких ви могли б зробити нечистими. По-третє, вас би всі цуралися.  Кожен мав би триматися від вас на відстані щонайменше 6 кроків, а при  вітрі з його боку – щонайменше 100 кроків! Рабинові було заборонено їсти яйця, куплені на вулиці де був прокажений. Люди проганяли прокажених якомога далі від себе, жбурляючи в них каміння. По-четверте, вам би прийшлося жити окремо від інших людей. Прокажені висилались до спеціальних  місць проживання (2Цар.7:3, Луки 17:12). Вони самі також сторонились людей.  (Левит 13:45-46 - 45 А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий!  46 По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його). Ніхто не міг вітатися з прокаженим. Коли хтось доторкався до хворого на проказу – він вважався занечищеним.
Давньогрецьке слово прокажений - “лепрой“– означає повалений на землю, кинутий, кара Божа, бич. Загалом, в ті часи проказа асоціювалася з гріхом. Отож становище хворого на проказу було неймовірно важким, а невиліковність цієї хвороби робила його життя нестерпним і безнадійним.
Ми не знаємо, яким чином хворий на проказу чоловік, опинився біля ніг Ісуса.  Це здається неймовірним. Але те, що сталося далі, викликає в нас ще більший подив. Закон Мойсея суворо забороняє торкатися прокаженого.  Але саме це і робить Ісус. Він ТОРКАЄТЬСЯ хворого на проказу! Торкається нечистого! Це нечувано! Це неможливо! Це заборонено! Заборонено для людей, але не для Бога! Написано: «Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» (Луки 1:37) І що сталося після того, як Ісус доторкнувся до прокаженого?  Той одужав! Це було миттєве і цілковите зцілення.
За Законом кожен, хто торкався хворого на проказу, негайно вважався нечистим. Ісус (ДОСКОНАЛО ЧИСТИЙ, СВЯТИЙ. БЕЗГРІШНИЙ) торкається прокаженого (НЕЧИСТОГО, ГРІШНОГО), і внаслідок цього – Ісус не робиться нечистим, а натомість робить ЧИСТИМ прокаженого!  Стається те, про що каже пророк Ісая: Ісая 53:4 «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс». Завдяки тому, що невинний Христос взяв на Себе всі наші гріхи, гріхи всього людства – нині ми через віру в Нього проголошені Богом спасенними і праведними, врятованими від прокляття гріха, вдали диявола і смерті.
Поміркуймо про те, чого ми вчимося на прикладі поведінки прокаженого. Мартин Лютер зазначив: «Хворий на проказу дає нам приклад віри і молитви, надто щодо наших тілесних проблем. Отож на прикладі поведінки прокаженого ми вчимося як правильно молитися Богові і покладатися на Нього, маючи певність у тім, що Він дійсно може нам допомогти». Подивімося, що робить прокажений і як він це робить. Він:
• Вклоняється Христові (Господу) (падає на коліна) – дотримання 1 Заповіді.
• Благає Його (Бог чує наші молитви і відповідає на них).
• Сповідає свою віру в Нього (ми повинні не лише вірити, а й сповідати віру Рим.10:10).
• Визнає Ісусову влади зцілювати, але не вимагає цього від Нього.
• Виявляє своє покладання на Спасителя і його милосердя.
• Покладається на Божу волю (Якщо Ти хочеш, а не я)
Так само повинні робити і ми…
Марко каже, що Ісус виявив до прокаженого співчуття – «змилосердився» («спланхністейс» -- від σπλαγχνίζομαι («спланхнідзомай» нагадує наше слово «сплакнути») -- відчувати великий жаль, переповнятись співчуттям, мало не плакати, дослівно «мати всі нутрощі не на місці).  Ісус навіть проігнорував той факт, що прокажений порушив Закон і не вигукнув: «Нечистий!»  Він змилосердився над чоловіком. Могутнє слово Спасителя робить чудо – прокажений миттєво стає здоровим! Лише три слова: «Хочу, будь чистий!» і прокажений одужав!
А як щодо вас, дорогі брати і сестри? Чи завжди ви пам’ятаєте про могутність Божого Слова, яке ми маємо у вигляді Біблії? Чи належно ви слухаєте його, читаєте, вивчаєте, покладаєтесь на нього? Адже воно таке ж, як і було від початку – воно не втратило своєї могутності і є «силою Божою на спасіння»! як каже апостол Павло. (Рим.1:16).
Зціливши прокаженого, Ісус скеровує його до священика. Це було необхідною річчю для зціленого. В такий спосіб Спаситель наголошує, що Він прийшов виконати Закон, а не відмінити Його (Матвія 5:17). За Законом Мойсея тільки священик, вислухавши хворого і оглянувши, міг, визнати його чистим і таким чином, повернути його до нормального життя. Цілком ймовірно, що під час розмови зі зціленим священик міг би почути від нього про Месію, яким є Христос з Назарету, що чинить такі великі чуда.
Ще одна важлива річ – Ісус наказує зціленому нікому не говорити про те, що сталося. Він часто говорить це людям, яких зцілив від хвороб але ніколи не каже не розказувати про Себе тим, кому Він прощає гріхи. Чому? Тому що Він хоче, щоб люди визнавали Його, насамперед, як Спасителя від гріхів, а не Цілителя. Ісусові зцілення є лише свідченням про те, Ким Він є насправді – Сином Божим, Спасителем від гріхів, Подателем вічного життя.
Дорогі брати і сестри, кожен з нас від народження є цілковито зіпсутим, духовно мертвим, налаштованим вороже до Бога, подібним до хворих на проказу, яких бридилися в часи земного життя Спасителя.  За своєю грішною природою ми одинокі і відокремлені від Бога і Його Божої родини віруючих. Ми неспроможні самі врятуватися від прокляття гріха і Божого гніву. Про цей наш природний стан Писання каже так: Iсаї 64:6 6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...Пс.13:3, Пс.52:4, Рим.3:12  Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...
Дяка всемогутньому і милосердному Богові, який послав нам Христа Спасителя, котрий зціляє, очищує нас від гріхів і повертає до спільноти з небесним Отцем і Божими людьми.  Його Кров у Господній вечері «очищує нас від усякого гріха» (1Ів.). Він хоче спасти грішних і дійсно робить це.  Доказом цього є те, що ми присутні тут, в Його Церкві. Ми були слабі, втрачені і загублені і стали знайдені Христом, зодягнуті Ним в одежу Його праведності і повернуті до Божої отари. Розказуйте про це іншим людям. Говоріть їм про Христа Спасителя – дорогу, правду і життя.
Нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.