Пріоритети важливі, надто коли йдеться про речі засадничі щодо формування духовности та віри. У нас нерідко плутають правдиву духовність з поверхневою релігійністю. Спостерігається спотворене уявлення про чесноти. Засоби масової інформаціі, зазвичай, рясніють оповідями про священство, котре «облаштовує» вулиці села, «добре знається на кухонних рецептах», «перекриває дах церкви», «вирощує гарні овочі та фрукти», «провадить цікаві походи» тощо. Натомість вельми рідко можна почути яким добрим навчителем і вірним Богові служителем, проповідником Божого Слова, опікуном душ, пастирем, духовним наставником людей є священник, як він вкорінює людей у Писанні, наставляє, опікується їхніми духовними потребами та духовним зростанням. Це важливо. Якось вельми втішно довелось почути, як одна спільнота віруючих вірно розуміється на пріоритетах: люди не мали храму і душпастиря, отож докладали зусиль, аби це мати. Спершу подбали про приміщення, згодом про пожертви на утримання будівлі. Далі сказали: тепер ми можемо запросити доброго проповідника і утримувати його, аби він навчав нас Божого Слова і гарно проповідував. Натомість нині почасти бачимо, як конфесіі чи самі отці вишукують клаптик землі у місті «під церкву» - начебто, чим більше церков, тим ліпше. Йдеться насамперед про зручності - вийшов з квартири - і ти в магазині, в аптеці, в церкві тощо. Важлива не лише кількість, а й якість, розуміння пріоритетів. Пріоритетним для служителів та парафіян має бути Слово Боже, - воно будує, освячує, провадить, благословляє, слугує світильником на життєвій стежці. Нам конче потрібні вірні Господу душпастирі, проповідники непофальшованого Божого Слова. Це благословіння для народу і країни загалом.
Немає коментарів:
Дописати коментар