можуть спричинитися до сумної слави. Врешті-решт, ти можеш стати самотнім. В цьому світі доброта і поміркованість - рідкість». Дедалі частіше почуваєшся самітником, білою вороною, людиною з іншого світу, спостерігаючи за змінами у цьому розкуйовдженому сьогоденні. Тобі не смішно від «жартів», котрі розважають інших, тебе не тішать пісні з осоружним козячим блеянням, знущанням над вимовою твоєї чудової мови і текстами, від котрих хочеться плакати. Від жахіть, примітиву, розбещеності кіно і телебачення хочеться вити. Від популярного серед загалу чтива, написаного стилем шкільного твору, суржиком, лайкою з брудом і казна чим, висмоктаними з пальця сюжетами, граматичними помилками берешся за голову і згадуєш Шевченкове: Якби ви вчились, так, як треба»…Тому й почуваєшся почасти серед сьогодення прибульцем. На якій би планеті чи бодай астероїді без усього цього оселитись? Можливо, десь поруч з маленьким принцем Екзюпері?
ПС. Добре є, поза сумнівом, було б гріхом казати, що нема, але його так катастрофічно мало…
Немає коментарів:
Дописати коментар