В силу своєї гріховної природи людина завше хоче долучитися до Божих обітниць власними зусиллями. У Великопісний час йдеться, серед іншого, про сповідь, каяття, прощення гріхів. По сповіді і каятті, ми чуємо як вустами священника Господь виголошує нам прощення гріхів. Те, що йде за цим далі - важливе.
Чи потрібна за цим ще якась покута, добре діло, аби прощення гріхів утвердилось? Людям видається що потрібна, бо їх турбує певність щодо прощення, їм нерідко не досить короткого слова: "Відпускаються тобі твої гріхи в ім'я Отця, Сина і Святого Духа".
Звернімося до Божого Слова.Чи накладав якусь покуту людям Спаситель, відпускаючи їм гріхи? Ніколи жодної. Бо Він сам став спокутною жертвою за гріхи всіх. Своєю владою Він прощав гріхи і запевняв про це кількома словами, в які нам треба вірити без жодного сумніву: Іди і більше не гріши! (Івана 5:14, 8:11). Цього досить, а далі - дякуємо Господу і з Його поміччю робимо все належне аби не грішити і уникати гріха. Крадій мусить покинути красти, обмовлювач - обмовляти, вживаючий ім'я Господнє надаремно - не робити цього.
Немає коментарів:
Дописати коментар