Захоплення постатями існувало в усі часи, тому нинішнє захоплення ними - не дивина. У кожній суспільній, людській, релігійній царині загал покладає надію на постаті, котрі, на його думку, спроможні втілити в життя людські очікування і сподівання. Ave Caesar! ἄξιος! Dignus est! Хай живе король! (президент, прем’єр тощо) - лунає звідусіль знову і знову. Захоплення новообраними не вщухають. Розчарування ними - також, і почасти невдовзі по їхньому обранню.
Направду, лише дещиця постатей виправдовують очікування, якщо не загалу, то принаймні суспільної потреби. Нерідко з плином часу диктатори і тирани постають немовби в іншій подобі, їх «відбілюють» і звеличують, надто тоді, коли звеличувати нема кого, а нагальна потреба у цьому існує. Киньмо погляд на світ і ми побачимо це довкола. Побачимо, як тьмяніє у цьому грішному світі «Осанна!» правдивому Цареві - Христові, а натомість дедалі більше звеличується людська слава, марнота, омана, як щезають правдиві чесноти, як слабшає, міліє, збочує на манівці віра, не вкорінена у Божій правді, Божих заповідях, коли Господнє Слово перестає бути світильником на життєвій дорозі окремої людини, загалу, суспільства.
Немає коментарів:
Дописати коментар