- Отче, хочу вас дещо запитати.
- Прошу...
- Кілька місяців вже ходжу до церкви, а болячки, як були, так і лишилися.
- А хто вам сказав, що вони щезнуть?
- Одні люди...Вони різні релігійні книжечки пропонують.
- І що вони вам обіцяли?
- Як буду ходити до церкви, то перестану слабувати і з'являться гроші, статок.
- І нічого з того не сталося?
- Таки ні...
- То ви вирішили вже до церкви не йти?
- Ще думаю над тим...
- Розкажу вам одну історію. Якось заслабла моя парафіянка і лежала у шпиталі на лікуванні. Я навідувався до неї, ми разом молилися, читав їй Слово Боже. А одного дня обізвалася її сусідка по палаті і попросила, щоб я з нею поговорив. Так було кілька разів поспіль, а згодом вона зізналася, що важко хвора, що не переймалася церквою, вірою, душею, спасінням, не молилася, і лише зараз усвідомила, що згаяла час. І додала: Дякую Богові, що привів мене до себе через мою хворобу, інакше, і жила б без Нього далі.
- Ви ведете до того, що людина має дякувати Богові за свою хворобу?
- Не зовсім так, а до того, що іноді саме через хворобу Бог просвічує людину, запалює в її серці спасенну віру, приводить до каяття і опікується її душею. Господь не має на меті цілковито позбавити нас негараздів, немочей і хвороб, а допомогти нам долати негаразди, не зневірюватися через них, вчитися покладатися на Нього повсякчас, а не лише при добрі, благополуччі, щасті.
- Кілька місяців вже ходжу до церкви, а болячки, як були, так і лишилися.
- А хто вам сказав, що вони щезнуть?
- Одні люди...Вони різні релігійні книжечки пропонують.
- І що вони вам обіцяли?
- Як буду ходити до церкви, то перестану слабувати і з'являться гроші, статок.
- І нічого з того не сталося?
- Таки ні...
- То ви вирішили вже до церкви не йти?
- Ще думаю над тим...
- Розкажу вам одну історію. Якось заслабла моя парафіянка і лежала у шпиталі на лікуванні. Я навідувався до неї, ми разом молилися, читав їй Слово Боже. А одного дня обізвалася її сусідка по палаті і попросила, щоб я з нею поговорив. Так було кілька разів поспіль, а згодом вона зізналася, що важко хвора, що не переймалася церквою, вірою, душею, спасінням, не молилася, і лише зараз усвідомила, що згаяла час. І додала: Дякую Богові, що привів мене до себе через мою хворобу, інакше, і жила б без Нього далі.
- Ви ведете до того, що людина має дякувати Богові за свою хворобу?
- Не зовсім так, а до того, що іноді саме через хворобу Бог просвічує людину, запалює в її серці спасенну віру, приводить до каяття і опікується її душею. Господь не має на меті цілковито позбавити нас негараздів, немочей і хвороб, а допомогти нам долати негаразди, не зневірюватися через них, вчитися покладатися на Нього повсякчас, а не лише при добрі, благополуччі, щасті.
Немає коментарів:
Дописати коментар