Роздуми при кінці року, на початку Адвенту

Кінець церковного року не збігається зі світським календарем і нашим власним сезонним ритмом, бо світ навколо нас набирає обертів, прямуючи у напрямку Різдва. Початок нового церковного року надто часто губиться в гонитві за різдвяною музикою, різдвяними прикрасами, подарунками та вечірками. Адвент – це не просто час приготування, але й час очікування. А очікування стосується християнської віри і життя. Ми чекаємо на Господа, ми чекаємо на Його мудрість і задум, ми чекаємо на Його час і Його рішення.

Саме цьому нас повинен навчити кінець одного церковного року і початок наступного. Не ми скеровуємо хід історії до її призначення, а Бог. Ми чекаємо на Господа не як ті, хто шкодує про те, чого ми не можемо знати чи контролювати, а як вірні, які довіряють Його провидінню, бо ми бачили одкровення Його благодаті та милості у Христі, нашому Господі. Ми чекаємо на Господа – не як розчаровані, які чекають свого часу, бо хтось запізнився на зустріч, а як ті, хто передає свій час у Його руки і чекає на виконання того, чого годинник ніколи не зможе виміряти. Ми чекаємо на Господа не як ледарі, які втомлюються від бездіяльності, а як ті, кому доручено місію і мету проголошувати Спасителя словами, які розповідають про Його страждання, смерть і воскресіння, та діями, які поширюють турботу Його любові на тих, хто нас оточує.

Ті, що мають стосунок до літургійного календаря, намагалися підкреслити закінчення церковного року, називаючи його різними іменами: від Неділі Христа Царя до Неділі Христа Царя. Нам потрібно наголосити не на назві, а відчутті часу, яке церковний рік дарує тим, хто його дотримується. Його ритм і пульс чужі нашій споживчій культурі та секулярному світу, і є тим барабанщиком, під звуки якого крокують християни. Нам потрібне не штучне вшанування того чи іншого дня, а відчуття того, хто ми є і куди ми прямуємо — саме це і дає нам церковний рік.

Починаючи новий рік благодаті, ми повинні бути обережними, щоби світський календар і його свята бува не відвернули нашу увагу від літургійного календаря. Ми повинні бути обережними щодо нескінченної низки акцентів і тематичних неділь, які надходять з головних офісів Церков. Ми повинні бути обережними, пов'язуючи одну неділю з наступною і минулою, як ланками у ланцюзі життя людей, які чекають на Господа, які під час очікування Його приходу зайняті Його метою і місією, і які живуть кожен день, довіряючи Тому, чия обітниця виконана у Христі, чия благодать достатня для цього дня, і чия милість проглядається навіть у смутку і боротьбі, випробуваннях і трагедіях. Ми чекаємо на Господа. Оце і є спадщина святого Андрія, який каже: "Прийдіть і подивіться!" Частина цього приходу і споглядання передбачає час очікування, поки Бог сам розкриє нам Свій власний календар і задум, коли Він приведе все до досконалого завершення.

о.Пітерс