Блоґ Тараса Коковського

ГОСПОДЬ НАГЛЕДИТЬ ЯГНЯ…
Текст проповіді: Буття 22:1-18
1 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! 2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. 3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. 4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. 5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. 6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. 7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? 8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. 9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. 10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого... 11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! 12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. 13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. 14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться. 15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, 16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, 17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. 18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

Благодать, милість та мир вам від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Найбільшим болем для батьків є втрата їхніх дітей.  Нині мало не щодня ми бачимо, як задля порятунку життя інших, захисту Батьківщини, гинуть наші воїни. Ціною одного життя рятується життя багатьох.  Під час Великого Посту ми зосереджуємося на тому, як ціною життя Сина Божого врятовані наші життя і життя багатьох людей у світі.
Чи можете ви, як батьки, уявити собі ситуацію, трагічнішу від тієї, що змальована у нинішньому тексті? Аврааму було сказано принести в жертву свого улюбленого сина.  Однак він не противився Богові, навіть якщо й не міг цілковито збагнути Божий наказ. Він виявив Богові послух і покору.  Авраам довіряв Богові, вірив у те, що Божу обітницю через Ісака буде дотримано. Він вірив, що навіть якщо його синові доведеться померти то Бог дотримає обітницю і воскресить його. І саме ця віра буде зарахована йому Богом у праведність. В Посланні до євреїв читаємо: «6 Догодити ж без віри не можна…17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, 18 що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. 19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз» (Євреїв 11:6,17-19).
Чи був Божий наказ Авраамові випробуванням його віри? Звісно. Чи Бог взагалі випробовує нашу віру? Так, без жодного сумніву, Він це робить час від часу, тому будьте до цього готові. Впродовж життя у кожного з нас траплятимуться страждання і випробування, які спонукають нас замислюватися про спасіння і вічне життя, про Боже милосердя і ласку до нас.
Коли до нас чи наших рідних і близьких приходять страждання, біль, втрати, негаразди, ми нерідко запитуємо: «Господи, де Ти? Чому Ти покинув мене?» Інші, в подібних ситуаціях заходять ще далі. Вони обурюються і кажуть: «Я не вірю Богові і буду вирішувати свої проблеми сам». Натомість. поглянувши на своє життя, звернувшись до Божого Слова – живого джерела втіхи, ми побачимо, що через негаразди, страждання, немочі, Бог випробовує нашу нас, нашу віру і зміцнює її. Він робить це не для того, щоб віддалити нас від Себе, а щоб ще більше наблизити до Себе, спонукати нас довірятися Йому, покладатися на Нього без жодного сумніву.
Нерідко, коли в людей все гаразд, – вони не бачать потреби у Бозі, у вірі в Нього і покладанні на Нього. Натомість Господь може навіть через хворобу і немочі створити в нашому серці спасенну віру. Люди часто не розуміють Божих вчинків. Однак незаперечна Божа істина полягає в тім, що все, що Бог робить – нам на добро. Апостол Павло каже: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим.8:28). Добре запам’ятайте ці слова! Все, що Бог робить – нам на добро.
Відповідаючи на запитання свого сина про жертву цілопалення, Авраам каже: «Бог нагледить ягня Собі…».  Саме так Бог і вчинив. Він нагледів Ягня. І цим Ягням став Його Однороджений Син, а наш Спаситель Ісус Христос. Через Нього і завдяки Йому ми дістали благословення, котрим нема ціни. Написано: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим.8:32).
Дорогі брати і сестри, коли Авраам підніс руку, щоб принести свого сина в жертву, Господь спинив його і сказав: «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, свого одинака». Бог ніколи не бажав завдати Ісакові кривди. Він послав Аврааму важке випробування, яке той мужньо витримав.
Пам’ятаймо, що лише завдяки Богові, Його ласці і милосердю ми можемо долати наші життєві випробування і негаразди. Старий Адам, наша гріховна природа всередині нас, тягне нас до злого, і в цьому зізнається навіть апостол Павло (Рим.7:17-20), але Бог перемагає зло і дає сили боротися з гріхом і спокусою. Треба лише міцно триматися Його і покладатися на Нього. Задля нашого спасіння Він віддав за нас Свого Сина.
Ісак ніс дрова на гору – до місця жертвоприношення. Син Божий ніс хреста на іншу гору – до місця Свого розп’яття за нас, за наші гріхи і за гріхи цілого світу.  Пам’ятаймо про це в час Великого Посту і завжди. Пам’ятаймо, що Ягням, яке Бог нагледів, став Син Божий – наш Спаситель і Викупитель. Він помер, щоб ми мали життя, прощення гріхів і спасіння. Його стражданням, болем, муками і смертю нас оздоровлено і врятовано.

Йому одному разом з Отцем і Святим Духом належиться вся слава, честь і поклоніння нині і повіки. Амінь.